1.визначте хронологічні межі формування спільноти давніх слов'ян. 2.перевірте правильність заповнення шкали часу :Слов'яни --> венеди --> українці --> анти, склавини3.Розкрийте зміст понять:слов'яни, прабатьківщина, слов'ян, Велике розселення слов'ян. 4.назвіть версії встановлення прабатьківщини слов'ян. Які аргументи висувають учені на користь кожної з версій? 5.як процеси формування слов'янства пов'язані із землями сучасної України?

1)Таким чином, слов'яни, так само як і їхні предки, і нащадки, під різними назвами зі стародавніх часів становлять важливу складову

4)Певні варіанти відповідей на них можна відшукати в різноманітних концепціях та гіпотезах, які перебувають у сучасному науковому обігу.

"Дунайська гіпотеза", як найдавніша, посідає серед них провідне місце. Вперше її висунув у середині XI ст. літописець Києво-Печерської лаври Нестор. У "Повісті временних літ" він починає слов'янську історію саме з Подунав'я: "По мнозех же временах сели суть слов'яни по Дунаєві". За Нестором, саме ця велика європейська ріка стала для слов'янства не тільки кордоном, а й центром - місцем, де розпочався процес формування та поширення слов'янства.

Свого подальшого розвитку та нового обґрунтування "дунайська гіпотеза" набула в працях російських (С. М. Соловйов, В. Т. Ключевський) та інших слов'янознавців XIX ст. її прихильники обстоювали тезу, згідно з якою праслов'янська спільнота зародилася безпосередньо на Дунаї - в епіцентрі формування індоєвропейських мов у бронзовому віці. Під час міграції носіїв цих мов праслов'яни рухалися від Дунаю, а потім, в епоху "Великого переселення народів", повернулися на "дунайську прабатьківщину", про яку зберігали пам'ять упродовж усієї своєї історії.

Жизнь рабов в Древнем Риме:

Рабство было распространено в Риме.  

Но рабы чаще всего были иностранцами, которых взяли в плен во время боевых действий. Но пленные были не всеми рабами, а только большинством. Рабы «поставлялись» из Сирии, Греции, Малой Азии.

Несмотря на то, что не все рабы были иностранцами «раб» и «иностранец» были синонимами. Из-за этого появилось расистское мнение о том, что некоторые расы и существуют только для того, чтобы быть рабами. Например, о таком мнении писал Цицерон.  

Вообще, в Древнем Риме было 3 источника рабов:

• Война поставляла пленных – будущих рабов

• Римляне занимались морским разбойничеством (пиратством)

• Должники, которые не смогли вернуть долг (сначала он получал льготный месяц, и если не платил, то становился рабом своего кредитора; или отец мог продать своих детей).

Но римляне не могли быть рабами по закону Петелия, который это запрещал. По этому закону, рабами могли быть только иностранцы, серьезные преступники и банкроты.

Рабы выполняли определенные функции (всего их было 146), при том, что они делились на тех, кто трудился в имении (familia rustica) и на тех, кто трудился на город (familia urbana).

Рабы делились на тех, кто управлял, они делились по родам занятий, кто-то обслуживал господина, а кто-то госпожу, они были домоправителями, бухгатлерами, кассирами, управляли домами, покупали припасы, были привратниками, сторожами, гардеробщиками, накрывали на стол, наливали вино, были специальные рабы, о которых вытирали руки после еды и так далее.  

Положение рабов в Риме не было завидным.

Они плохо питались, но не голодали, работали с утра до вечера, вынуждены были трудится в тяжелых условиях на мельницах, носили на шее жернова или доски, постоянно бились крутом. Когда рабы болели их не личили, а отвозили на остров Эскулапа умирать. Раб не был человеком, он был вещью.

В империи такого положения уже не было. Если господин убил раба, продал в проституцию, в гладиаторские игры – он сядет в тюрьму.

Я тебе советую прочитать про орден тамплиеров, называвшийся еще Орденом Бедных Рыцарей Христа и Святыни Соломона, основванный в 1119 г. в Иерусалиме Хуго де Пайенсом. Штаб-квартира ордена располагалась в крыле иерусалимско­го дворца князя Балдуина II, построенного на руинах Храма Соломо­на. До сих пор не известно существует ли этот орден, есть догадки, что он сохранился и по сей день, но исторически последнего Великого Магистра уничтожил король Франции-Филипп Красивый...последователи и сами рыцари рассеялись по всему миру