Описание Лондона в Новое время / 18 векЗдравствуйте! Я делаю презентацию по истории про Европейские города в Новое время, но, почему-то мне очень сложно найти нужную информацию. Нужно описать 1. категории населения; 2. инфраструктуру; 3. основные занятия горожан; 4. городской быт (еда, одежда и т.д дайте немного информации / фактов / сведений по этим пунктам, форма не важна, т.к. я буду своими словами переписывать. Большое

1.Население в Лондоне на самом деле, оно очень колоритное и многонациональное. Больше всего в городе выходцев из Индии – это около 267 тысяч человек и Польши – около 135 тысяч. Затем идут приезжие из Бангладеш, их насчитывается порядка 126 тысяч, из Пакистана – 113 тысяч, из Ирландии – 112, а из Нигерии – 99 тысяч.По последним данным, из всех иммигрантов, проживающих в столице Великобритании, около 40% являются выходцами из Европейских стран, с Ближнего Востока и Азии – 30%, из Африканских стран – 20% и из Америки и Карибского бассейна – 10%. Также в столице Великобритании проживает: 40 тысяч румынов; 35 тысяч вьетнамцев; по 30 тысяч корейцев, непальцев, танзанийцев, болгар, испанцев, новозеландцев; по 20 тысяч тайцев, боливийцев, эфиопов; по 15 тысяч конголезцев, албанцев; по 10 тысяч армян, украинцев, шведов; 8 тысяч ассирийцев; по 5 тысяч ивуарийцев, азербайджанцев, монголов.По заявлениям некоторых экспертов, количество населения Лондона, которое рождено за пределами страны, значительно увеличится к 2031 году и значительно превысит «коренное» население. Ведь даже сейчас каждый третий житель столицы Великобритании является выходцем из другой страны.

2.Более 47 % территории всего Лондона занимают зелёные зоны. Для сравнения, в Ливерпуле — только 16,4 %. Хотя и там и там действуют стратегии по озеленению: London as a National Park City и Liverpool City Green Infrastructure. Помимо скверов, секретных садов, парклетов, аллей и парков в привычном понимании, по всему Лондону разбросаны зелёные изгороди и стены, заросшие вьюнами.

Лондон расположен на холмистой местности, что сильно отражается на архитектуре города. В жилых домах есть подвальные помещения с выходом во внутренний сад — lower ground floor garden.

Власти и жители Лондона стремятся поддерживать чистоту в городе. Кормить голубей на площадях запрещено, на фасадах некоторых зданий установлена защита от птиц, а для владельцев собак стоят специальные урны. Жители занимаются сортировкой мусора и утилизируют батарейки. Через приложение горожане могут связаться со службой уборки улиц и сообщить о возникшей проблеме. Во время дождя вода не задерживается на дорогах и не образует луж, а уходит в канализацию по хорошо организованным ливнёвкам.

Несмотря на то, что вдоль дорог Лондона можно встретить множество указателей и табличек с навигацией, улицы не выглядят пёстро. Правила движения, дорожная разметка и указатели рифмуются друг с другом и с контекстом улиц. Например, навигация по пешим маршрутам города — Jubilee walkway, Jubilee ring и Greenway — встроена в мощение.  

В Лондоне много умных светофоров SCOOT, которые реагируют на изменение трафика. В качестве дорожной разметки используют надписи: «bus stop», «school», «keep area clean», «only horses».

В парках и спальных районах Лондона много детских площадок. Как правило, они сделаны из природных материалов, встроены в рельеф и имеют уникальный сценарий игры. Например, в Сент-Джеймсском парке детская площадка собрана из валунов, на которых играют дети.

В Великобритании практикуется поэтапное строительство. Например, во время ремонта тротуара его перекрывают частями, чтобы для пешеходов всегда оставалось место. Такие работы длятся гораздо дольше, но проходят чище.

Ещё одна отличительная черта Лондона — внимание к деталям. Маленькие таблички или указатели аккуратно встроены в конструкции тротуаров. Плитка уложена узорами или разбавлена другими видами покрытия. Чаще всего это несёт какую-то функцию, но иногда имеет только эстетический характер, создавая ощущение заботы о городе.

Відповідь:

В гонитві за підвищенням прибутків шляхта не могла обминути увагою вигоди, створювані зростанням попиту й цін на хліб. Натуральне й споживче за своїм характером господарство селянина не спроможне було постачати їй багато зайвого зерна, а тим паче грошей. Кріпака можна було тільки змусити працювати.

Заінтересованість у селянській праці збільшувалась ще й тому, що зростання цін і неухильне знецінення грошей в усіх країнах Європи після доби Великих географічних відкриттів, знецінили й селянський чин. За таких обставин польські феодали стали орієнтуватися на виробництво товарного зерна, яке ґрунтувалося на дармовій кріпацькій праці (панщині).Створюючи фільваркове господарство, яке сприяло збільшенню зернової товарної продукції, польські землевласники прагнули до розширення площі орних земель. Це здійснювалося завдяки освоєнню пусток, корчування лісів і викупу ланів у солтисів, а також за рахунок вигнання селян з їхніх земель. Все це привело до того, що в ХVІ ст. загальна площа оброблюваних земель у Польщі зросла на 15%, збільшилися також площі під городами та садами.

Соціальна структура польського сільського населення визначалася певною різноманітністю. До його складу входили: кметі (селяни, земельний наділ яких становив не менше одного лану); загородники (малоземельні селяни, які мали город і сад, але жили переважно за рахунок ремесла); комірники (безземельні селяни, які продавали свою робочу силу); корчмарі і мельники (селяни, звільнені від зобов'язань відробляти панщину). У другій половині XVI ст. в соціальному складі населення Польщі селянство становило 67%, міщани - 23%, шляхта - близько 10%. Проте для більш ніж половини мешканців міст заняття сільським господарством було не тільки важливою сферою діяльності, а й головним засобом існування. За своїм характером занять і побутом (але не за правовим статусом) від селян мало чим відрізнялася й загродова шляхта, яка становила 2/5 усього дворянського стану. Ознакою, що вирізняла загродового шляхтича від решти дворян була відсутність у нього кріпаків, тож він мусив сам працювати на своєму полі. А щоб його не сплутали з селянином, такий шляхтич навіть працюючи завжди мав при собі шаблю.

Намагаючись поліпшити своє матеріальне становище, певна частина шляхти вела торгівлю зерном. Цьому сприяли пільги, які надавав дворянству Петрковський статут 1496 р. Згідно зі статутом католицьке духовенство та його селяни звільнялися від мита на продаж продуктів харчування та худоби. Міщани таких пільг не мали. Наступним актом (1504) передбачалося не стягувати мита на річкових і сухопутних шляхах з осіб, які могли довести, що вони везуть на ринок продукцію, вироблену ними самими, а не перепродують чужу. За таких умов зазнавали дискримінації в торгівлі міські купці, а шляхта набувала певних переваг.Поширення фільваркового господарства сприяло успішному розвиткові міст, особливо тих, які збували свою продукцію сільським жителям і були розташовані на берегах повноводних річок, насамперед - на Віслі. Цією головною торговельною артерією Польщі зернова продукція доставлялася до Гданська, а звідти - за кордон (20 тис. т зерна щорічно). Зерно експортувалося також через Ельблонг, Кенігсберг, Щецин та інші балтійські порти.

У XVI ст. вивіз зерна зріс у 10 разів. Польща експортувала також ліс, смолу, дьоготь, віск, мед, льон, коноплі, вовну, прядиво тощо. Ввозилися до королівства здебільшого вироби з-металу, сукно, шовк, вина, предмети розкоші та ін. Важливу роль у розвитку торгівлі відігравали великі міста - Краків, Познань, Варшава, Люблін, які стали центрами європейської торгівлі.

Продукція польських ремісників мала попит здебільшого на внутрішньому ринку. Все це сприяло виникненню нових цехів і купецьких гільдій. Так, у Кракові на рубежі XV ст. виникають цехи золотарів, художників, вишивальників, аптекарів тощо. Цехова організація, як закрита корпорація, захищала свої інтереси у боротьбі проти конкурентів. У цей період засновуються перші мануфактури (наприклад з виробництва дроту в районі Олькуша), на яких застосовувалась наймана праця. Первісне нагромадження капіталу сприяло розвиткові гірничої справи й виробництва чорних та кольорових металів.

З іншого боку, прагнення здобути нові привілеї, а також суперництво за ринки збуту заважали встановленню зв'язків між містами. Хоча міщани в боротьбі за свої права часто об'єднувались, у цілому польські міста виявляли досить низьку політичну активність і, як правило, не прагнули підтримувати королівську владу, оскільки не хотіли ділитися своїми великими прибутками. У 1503 р., намагаючись заручитися підтримкою великих міст, король Олександр запросив представників Кракова, Львова і Любліна до сейму. Хоча тоді міста не скористалися цією нагодою, згодом Краків, а після Люблінської унії - й Вільно, здобули право постійно брати участь у роботі сейму.

Пояснення:

Кожна країна, будь-яке суспільство або організація обов’язково мають свої закони, які регулюють взаємовідносини, встановлюють правила поведінки та принципи існування серед людей. Багато законі в діють на певній території, обмежені періодом часу й іншими чинниками. Але є один Закон, який призначений для всіх часів і народів, будучи основою існування життя людей на Землі. Це Десять Божих Заповідей.

Сам Бог дав цей Закон людству як вічний, незмінний стандарт добра, зразок поведінки. Десять Заповідей визначають наш зв'язок з Творцем , а також наші обов’язки стосовно людей. Порушення цього Закону Святе Письмо називає гріхом: “Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня, бо гріх є беззаконням” (1 Івана 3:4).