Докажите, что цивилизации Азии, Африки и Америки в эпоху Средневековья развивались неравномерно.

Они развивались медленнее, чем европейские страны из-за иноземных нашествий, междоусобных войн, народные восстаний , городов без самоуправления.

Чого навчав Ісус?

Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?

ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.

Християни і суспільство

Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?

Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.

Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.

Римські війська під командуванням Гая Клавдія Глабра загнали нас у пастку на вулкані Везувій.Ми розуміли,що римляни не будуть атакувати відразу,а зачекають доки природні умови(голод і холод) і суперечки в наших рядах, через дану ситуацію,не зроблять нас легкою мішенню.
Також Клавдій будучи непоганим головокомандувачем,напевно,не хотів ризикувати своїми людьми бачачи нашу перевагу,ми були на возвишеній території.
Отож,нам біглим рабам,було відрізно єдиний спуск з Везувію(римляни потрулювали стежку).
Так в наших рядах були ті, хто почали сумніватися в нашому лідері,але я,як і більшість,щіро вірили в того,хто звільнив нас від кайданів,Спартака. І не даремно.Одного дня Спартак віддав наказ сплести мотузку із виноградної лози.Це було гінеально.Оскільки римляни потрульовали тільки стежку ,не підозрюючи про інші шляхи нашого порятунку.Ми спустили на веноградних мотузкаг з іншої сторони вулкану.
Потім Спартак накзав максимально не помітно пробратися в табір,який римляни розбили недалеко від Везувія.Римляни не були готові до нашого нападу,вони гадали,що перемога вже їхня.Момент несподіванки зіграв свою роль і Глабр із своїми людьми був вбитий.А ми прославляли Спартака,людину,що кинула виклик лютому,непереможному звіру імя якому-Рим.