«Основні події міжнародних відносин наприкінці 1990-х рр. — на початку XXI ст.».

Объяснение:

Підручник по Всесвітній історії (профільний рівень). 11 клас. Гісем - Нова програма

§ 28—29. Завершення «холодної війни». Міжнародні відносини наприкінці XX — на початку XXI ст.

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ: визначати причини поразки СРСР у «холодній війні»; указувати на наслідки «холодної війни» для розвитку міжнародних відносин; характеризувати розвиток міжнародних відносин кінця XX — початку XXI ст.; розповідати про боротьбу з міжнародним тероризмом.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які події призвели до зриву розрядки? 2. Чим було зумовлено загострення відносин НАТО та ОВД наприкінці 1970 — на початку 1980-х рр.?

1. ПЕРЕДУМОВИ І ПРИЧИНИ ЗАВЕРШЕННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ». До нового погляду на проблеми Європи та світу політичні кола Сходу й Заходу прийшли різними шляхами. Дослідження вчених, зусилля журналістів, письменників, людей мистецтва формували у свідомості світової громадськості різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв’язання міжнародних проблем.

Незважаючи на загострення протистояння між НАТО й ОВД, тривав загальноєвропейський процес, розпочатий у Гельсінкі. У Белграді (1977—1978 рр.), Мадриді (1980—1983 рр.), Стокгольмі (1984—1987 рр.), Відні (1986—1989 рр.) відбулися зустрічі представників держав — учасників НБСЄ, на яких розглядалися питання з припинення глобального протистояння. Чим проблемнішим ставало внутрішнє становище СРСР, тим більш поступливою і конструктивною ставала його позиція на переговорах. Готовність до таких поступок була очевидною після приходу до влади М. Горбачова. Він проголосив політику «перебудови», а також необхідність утвердження «нового мислення» в міжнародних відносинах.

Новий радянський лідер розпочав широку зовнішньополітичну діяльність. 7 квітня 1985 р. СРСР припинив розгортання ракет середньої дальності СС-20 у Східній Європі, а із 6 серпня 1985 р. ввів односторонній мораторій на ядерні випробування, який діяв 1,5 року. У січні 1986 р. М. Горбачов висунув програму ліквідації до кінця століття зброї масового знищення.

У травні 1987 р. ОВД декларувала, що учасники блоку за жодних обставин не розпочнуть воєнні дії проти будь-якої держави або союзу держав, якщо самі не стануть об’єктом збройної агресії; що ніколи не застосують першими ядерну зброю; що СРСР і його союзники не мають територіальних претензій до жодної з держав і жодну країну не вважають своїм ворогом.

Радянсько-американські переговори на вищому рівні в Женеві (1985 р.), Рейк’явіку (1986 р.), Вашингтоні (1987 р.) і Москві (1988 р.) зумовили позитивні зрушення в галузі реального скорочення ядерних озброєнь. У грудні 1987 р. був підписаний, а в червні 1988 р. набув чинності Договір СРСР і США про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Він передбачав знищення близько 4 % арсеналу ядерних озброєнь.

ЦІКАВІ ФАКТИ

На Стокгольмській конференції з питань довіри й безпеки в Європі Радянський Союз виступив з ініціативами щодо обмеження військово-морської діяльності на півночі Європи і в Середземному морі. Радянський уряд пропонував вивести із Середземномор'я як радянські, так і американські кораблі — носії ядерної зброї, згодом — військові флоти США і СРСР. Тепер це не було суто пропагандистським маневром. У СРСР почали розуміти, що серйозна зовнішня політика неможлива без взаємних поступок.

О появлении мануфактур в 17 веке свидетельствует расширение ярмарок и прочих мероприятий по продаже товаров. В годы правления Михаила Романовича и Алексея Михайловича в стране большая роль отводилась производству, так как в годы Смуты хозяйство было почти разрушено. Для восстановления ремесленных мастерских и мануфактур выделялись деньги из казны. Поддержка мануфактурным производствам осуществлялась для увеличения производства. Также с целью поддержки отменялись высокие налоги и пошлины внутри государства.

Объяснение:

P.s. Надеюсь

Процессы, вызвавшие тяжелые демографические последствия, начались уже с первых лет османского завоевания в конце XIVвека. Нашествие принудило тысячи беженцев искать от разрухи и насилия в областях к северу от Дуная. Отдельные группы населения депортироваались в Малую Азию, другие — распроданы на рынках рабов по островам Архипелага, где безвозвратно теряются их следы. Десятки селений в равнинных областях страны оставлены болгарами, так как они предпочитают удалиться как можно дальше от больших дорог, используемых османской империей в своих многочисленных завоевательных походах на западные Балканы и в Центральную Европу.
В результате колонизации мусульманским населением из Малой Азии чувствительно меняется и этнический облик некоторых районов Болгарии.

Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииНа протяжении многих веков своего существования болгарский народ многократно подвергался прямому и косвенному уничтожению от меча разных завоевателей, но под властью Османской империи это процесс принял характер геноцида. Уничтожались мужчины-воины и мирное население — дети, женщины, старики. Практика бесчеловечной «кровной дани» , когда малолетних мальчиков насильственно уводили из семей и превращали в янычар — жестоких убийц собственного народа, вызывает ужас и сейчас.

Десятки тысяч болгар были расселены в Азии и со временем ассимилированы. Похищения в рабство с насильственной исламизацией, а так же наглые грабежи и захваты собственности привели в упадок все хозяйственное развитие.

Пятивековое турецкое иго и геноцид в БолгарииГеноцид против болгарского народа был жесток своей религиозной превратила в жертвы многие поколения. «Неверные» , называемые «гяурами» ( тур. - толпа, стадо) были низвергнуты в категорию людей «второго сорта» и подвергнуты планомерному истреблению во имя «правой веры» — ислама.
Долго последствиями этого уничтожения остаются сотни тысяч убитых и миллионы не рожденных болгар.
Разрушались христианские храмы. издан был приказ султана. запрещавший строительство церквей выше человеческого роста.
Многочисленные восстания болгар против турецкого ига ( восстания Константина и Фружина, Тырновское восстание, Чипровское восстание и др. ) были потоплены в крови.
Этот варварский процесс, начавшийся в конце XIVв. завершен младо-турками летом 1913г этнической чисткой в Восточной Фракии, жертвами которого стали тысячи болгар и четверть миллиона беженцев. Вопреки принятому в 1925 г Ангорскому соглашению, обязывающему Турию возместить Болгарии убытки в размере почти 5 миллиардов долларов, подобный акт все еще остается дипломатическим обещанием без реальных последствий.