Яку систему заснували лицарі (система діє на даний час та користується попитом) Що зображено на гербові тамплієрів? Дайте пояснення зображенню. * Що таке Грааль та де він знаходиться? * За яких умов могли відступати у бою хрестоносці? * Хто такі госпітальєри? * Хто мав право стати лицарем-храмовником? Що претендент на високе звання мав робити? * Кого називають пілігримами? *

Яку систему заснували лицарі (система діє на даний час та користується попитом)

Лицарі відігравали провідну роль в багатьох битвах Хрестових походів, а фінансова інфраструктура лицарських орденів вперше містила елементи, які використовуються в сучасній банківській справі. Грошові відносини, таким чином, носять ваговий характер — що їх дещо утруднює. Спроби ж оцінити будь-яку ступінь багатства можуть призвести до неадекватних результатів. Можна, приміром, оцінювати за рівнем 1100 — коли лівр коливався в межах 367—498 г, а можна за рівнем 1318 — лівр 72,76 г. Таким чином, автор якої-небудь роботи може, оперуючи даними, отримати потрібний йому результат — про величезну величину багатства тамплієрів, наприклад. Саме тамплієри є винахідниками чеків, причому, якщо сума вкладу вичерпувалася, то її можна було збільшити з подальшим заповненням родичами.

Що зображено на гербові тамплієрів? Дайте пояснення зображенню. *

Перший час тамплієри не мали ні статуту, ні відмінних одягів. І засновник ордена Гуго де Пейн відправився до Європи, щоб заручитися до церкви. На соборі в Труа (1128) тамплієри, що отримали гарячу підтримку абата Бернара Клервоського (1090-1153) – найбільшого в ту пору церковного авторитету – прийняли статут Св. Бенедикта, що передбачав суворі правила чернечого гуртожитку, і одягалися в білий одяг цистерціанців, додавши до них червоний хрест – символ хрестоносців.

Що таке Грааль та де він знаходиться? *

Грааль — один з найцікавіших і легендарних символів. Легенда про Святого Грааля середньовічної європейської літератури є спадком давньої релігії кельтів, але легенда про чашу була переусвідомлена в християнському дусі. В найпопулярнішій версії легенди це та чаша, з якої Ісус і апостоли пили на Тайній Вечері, або та, у яку Йосиф Аримафейський зібрав кров Христа, прибитого цвяхами до розп'яття.

Ця чаша — символічне джерело життя й безсмертя, достатку й плодючості, «чудесний годувальник». За бажанням вона миттєво дає будь-які страви й коштовності, а той, хто п'є з неї, виліковується від усіх хвороб; навіть небіжчики, варто їй лише торкнутися вуст, прокидаються до життя. Маючи здатність чудесно нагодовувати своїх обранців неземними стравами, Грааль в західній традиції посідає те саме місце, що й жертовна чаша з ведичною сомою, авестійською хаомою або грецькою амброзією.

Чаша Святого Грааля, яка містить кров, основу життя, ототожнюється з серцем, а відтак, з центром. Грааль поєднує в собі ці два елементи: чаша чи сяючий кубок із серцем (трикутник, поставлений на вершину), уособлює жіноче, сприймаюче, водне начало; спис чи меч (трикутник, спрямований вершиною догори) — чоловіче, активне, вогняне начало. Ці елементи об'єднані носіями життя — кров'ю або священною рідиною, що стікає в чашу. Життєдайні, відновлювальні сили, які випромінює сонячна посудина, і сили знищення, що втілюються в образі списа, який стікає кров'ю, містять у собі подвійне таїнство.

Іспанські історики Маргарита Торрес і Хосе Ортега-дель-Ріо вважають, що серед реліквій, що зберігаються в базиліці святого Ісидора в Леоне на півночі Іспанії, знаходиться і легендарний Грааль, повідомляє Укрінформ.  За словами Маргарити Торрес, спочатку історики вивчали пам'ятки ісламської культури, але, знайшли два середньовічних документа, які змінили мету їх дослідження.  За версією вчених, священний Грааль був привезений в XI столітті в Північну Африку, а звідти потрапив на територію сучасних Валенсії і на Балеарські острови Іспанії.  У 1054 році чаша була подарована мусульманами іспанцеві - графу королю Кастилії і Леону Фердинанду I в знак миру і поваги. Дочка Фердинанда I інфанта Леона Уракка, отримала святиню і прикрасила її коштовностями. Чаша висічена з онікса, вкладена в кубок і інкрустована перлинами, смарагдами, діамантами, аметистами і сапфірами.  Зараз реліквія знаходиться в музеї, розташованому в підвалі базиліки Сан-Ісідоро.

Хто такі госпітальєри? *

Орден кавалерів святого Йоана (лат. Ordo Equitum Sancti Johannis) — чернечий лицарський орден Римо-Католицької церкви заснований у 1099 році. Члени ордену — іоаніти або госпітальєри. Орден мав власну державу в Єрусалимі, на острові Родос, на острові Мальта.  Із усіх орденів госпітальєри є, мабуть, найстаршим з відомих дванадцяти чернечо-рицарських орденів середньовіччя. Із цієї дюжини найпомітніший слід в історії середньовіччя взагалі, і зокрема, в історії Хрестових Походів залишили три: госпітальєри, тамплієри і тевтони. Відмінною ознакою госпітальєрів є білий восьмикінечний хрест на чорному плащі. Цей знак відомий також під назвою «мальтійський хрест». Приблизно з середини XII століття білий восьмикінечний хрест носять на грудях на червоному супервесті (суконний жилет, що повторює крій металевої кіраси та вдягається поверх кіраси або замість неї).

В 1914 году многие думали, что война неизбежна. Сегодня возникла похожая ситуация в отношении европейской валютной политики. Но тот, кто рассматривает имеющийся путь развития как единственно возможный, подвергает европейский проект угрозе. Если бы не было бед и нужды, объединивших страны во время войны, единение после 1945 года стало бы невозможным. «Никогда не допустим войны!» – вокруг этого лозунга смогли объединиться победители и побежденные. Свою роль сыграли тогда не только ужасы только что окончившейся Второй мировой войны, но и воспоминания о кровавой мельнице в окопах Фландрии и на севере Франции в ходе войны, разразившейся тридцатью годами ранее.

В 1914 году многие думали, что война неизбежна. Сегодня возникла похожая ситуация в отношении европейской валютной политики. Но тот, кто рассматривает имеющийся путь развития как единственно возможный, подвергает европейский проект угрозе. Если бы не было бед и нужды, объединивших страны во время войны, единение после 1945 года стало бы невозможным. «Никогда не допустим войны!» – вокруг этого лозунга смогли объединиться победители и побежденные. Свою роль сыграли тогда не только ужасы только что окончившейся Второй мировой войны, но и воспоминания о кровавой мельнице в окопах Фландрии и на севере Франции в ходе войны, разразившейся тридцатью годами ранее.