10.Назвіть досягнення культури країн Сходу в XVІ- XVІІІ ст. Ище для вас ❤️

» Ранній Новий час в історії людства " період XVI—XVIII ст.був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти. Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві. Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу. Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства. Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.> Період XVI-XVIII ст. був епохою великих змін в житті людей і їх світогляді. Завдяки Великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.

Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини, що викликали зміни і в структурі суспільства. Людину почали поважати не стільки за його походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип-людина, яка прагне дізнатися про все сам, що ставить під сумнів існуючі незаперечні істини і авторитети. Ця жага до пізнання Всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів. В результаті цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу і його законів. Так формувалася найважливіша передумова подальшого розвитку людства-віра в науку як в силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресу. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ремісничу майстерню змінили спочатку мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово утвердилися і в сільському господарстві.

Змінилася і політична карта світу. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями та ін., а не просто жителями міст і сіл. Для управління цими державами правителі створювали спеціальні установи, проводили реформи управління. Там, де більшість народу хотіла змінити державний устрій і своє життя, відбулися перші революції. Це також було однією з ознак Нового часу.

Темпи розвитку країн Заходу і Сходу стали відрізнятися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку з часом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.

Правда, більшість населення, як і раніше, жило в селах, працювало на землі. Але промислова революція дуже швидко змінила цю ситуацію. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.

Объяснение:

Протягом майже всього періоду своєї історії український народ не мав єдиної усталеної назви.  Поряд із загальнонародними назвами часто ідентифікація обмежувалася релігійною або регіональною належністю. У цьому немає нічого специфічно українського, адже така сама ситуація з назвами багатьох народів, зокрема, народів Європи.

В джерелах трапляються різні варіанти називання вихідців з України. Переважно, це  етноніми, похідні від слова Русь: руси, русини, рускі і т.п. В австрійській Галичині найдовше затрималася назва русини та її латинізована форма “рутени” (Rutheni). В Середньовіччі русинів-українців часом називали “роксоланами”. Вже у XVIII столітті в Російській імперії набувають поширення назви “малоросіяни” та “малороси”. Поряд з цим вживалися назви “славено-роси“, “южнороси” та ін.

Объяснение : це  як найменше що могла написати.

 1. Причины:

1). В эпоху монголо-татарского нашествия княжества Западную Европу от орд Батыя, но сами были разорены и попали под иго золотоордынских ханов более чем на 200 лет.
2.) Процесс преодоления феодальной раздробленности из-за огромной территории, подлежавшей объединению, занял около трехсот лет. Таким образом, объединительный процесс проходил в русских землях куда медленнее, чем, например, в Англии или во Франции. 
3.) Торгово-промышленные, культурные и, в известной степени, дипломатические связи России со странами Запада были затруднены вследствие отсутствия у России удобных морских гаваней на Балтике. 
4.) Россия конца XVII века еще не вполне оправилась от последствий польско-шведской интервенции начала века, разорившей ряд районов северо-запада, юго-запада и центра страны.

 2. секторов экономики Российского государства после Смуты показывает нам довольно безрадостную картину глубокого хозяйственного упадка. Необходимо было вновь сосредотачивать все силы страны на обустройстве жизни.

 3. Петр провел множество реформ, которые заимствовал у европейских стран.

 4. 1)пышно расцвел культ бюрократического распоряжения. 2)Административные реформы и реформы местного управления. 3) Административные реформы и реформы местного управления. 4)Социальная политика.

 5. Цель Петра сделать всех равными перед Отечеством. В службе вводился новый для дворян критерий: принцип личной выслуги. В наиболее четком виде он выражен в «Табели о рангах» (1722 – 1724). Теперь в основе карьерного роста лежало правило постепенного подъема по служебной лестнице от чина к чину. Все чины делились на четыре категории: воинские, морские, штатские и придворные. Достигшие 8-го класса получали потомственное дворянство (это соответствовало примерно 10 годам выслуги и чинам майора, обер-фискала, обер-секретаря коллегии.

 6.