решить тесты по истории 1.Який факт свідчить про політику русифікації УРСР у1970- на поч.. 1980-х рр.? А переведення спеціалістів з України у віддалені райони СРСР Б підпорядкування підприємств на території УРСР союзному керівництву В швидке скорочення кількості українських шкіл в УРСР Г Охорона західних кордонів УРСР прикордонними військами СРСР 3. Утворення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсинських угод було пов, язане: А з подіями «Празької весни» Б з інтервенцією радянських військ до Афганістану В з ухваленням ООн Загальної Декларації прав людини Г з проведенням Наради з безпеки та співробітництва в Європі 4.Децентралізація управління промисловістю в другій половині 1950-х рр.. відбулася внаслідок А упровадження системи рад народного господарства (раднаргоспів) Б створення галузевих міністерств і відомств В засудження культу особи Й. Сталіна Г Відмови комуністичної партії від влади 5. Що було однією з ознак дисидентського руху в Україні в другій половині 1960 – першій половині 1980-х рр..? А мирний, ненасильницький характер боротьби Б поширення руху лише в західних областях України В домінування релігійної течії, її зовнішня підтримка Г координація масових антиурядових акцій із московськими групами 7.Поява дисидентського руху в УРСР…. А була причиною «застою» Б була проявом кризи радянської моделі розвитку В стала приводом до розпаду СРСР Г була проявом появи проблеми міжнаціональних відносин у СРСР 8. Що стало однією із причин уповільнення темпів економічного розвитку СРСР у 1970-х на початку 1980-х рр..? А зменшення державних капіталовкладень в економіку Б розрив економічних зв, язків із країнами соціалістичного табору В проведення радикальних економічних реформ Г вичерпання можливостей адміністративно- командної економічної системи 9. Характерна риса народного господарства УРСР у 70-80-х рр.: А високі темпи зростання валового внутрішнього продукту Б перехід до інтенсивних методів господарювання В прискорений розвиток західних регіонів УРСР Г хронічний дефіцит товарів народного господарства. 10. Причини проблем у дисидентському русі на початку 80-х років: А брак організованості, відсутність активних зв, язків з масами, відповідної тактики і методів боротьби, постійні репресії з боку влади. Б відсутність чіткої політичної програми, тактики, організації, залучення до руху кримських татар, що викликало незадоволення широких народних мас.В відсутність чіткої тактики, належної організації, залучення до руху релігійних дисидентів, непопулярних серед атеїстичної більшості, активна репресивна каральна машина. Г неналежна організація, відсутність зв, язків з дисидентами інших республік, програма не містила соціальних вимог, а робітники і селяни не цікавилися національним питанням, методи терору. 11. Яке з тверджень стосується Миколи Руденка? А Філолог та письменник, у 1983 р. за літературну й правозахисну діяльність був удруге заарештований і засуджений до 15 років. Б Сільський учитель і письменник, автор «Роздумів про українську мову і культуру в Донецькій області» двічі засуджений, в останнє – як співзасновник УГГ. В Письменник, поет, учасник Другої світової війни, наприкінці 60-х вийшли 3 збірки його поезій, поема про Голодомор 1933 р., запроторений у психіатричну лікарню, згодом очолив УГГ, ув, язнений в 1977 р. Г Один з кращих літературних критиків 60-х рр.. Через 10 років після другого арешту 7 сенаторів і 96 конгресменів США звернулись до Л. Брежнєва із закликом звільнити його.

Вторая научная революция конца XVIII века — 1-я половина XIX века
Переход от классической науки, ориентированной на изучение механических и физических явлений, к дисциплинарно организованной науке
Появление дисциплинарных наук и их специфических объектов
Механистическая картина мира перестает быть общемировоззренческой
Возникает идея развития (биология, геология)
Постепенный отказ эксплицировать любые научные теории в механистических терминах
Начало возникновения парадигмы неклассической науки
Максвелл и Больцман признавали принципиальную допустимость множества теоретических интерпретаций в физике, выражали сомнение в незыблемости законов мышления, их историчности

Преображенский приказ и Тайная канцелярия

Основание Преображенского приказа относится к началу царствования Петра I (учреждён в 1686 году в подмосковном селе Преображенском); сначала представлял род особой канцелярии государя, созданной для управления Преображенским и Семёновским полками. Использовался Петром в качестве политического органа в борьбе за власть с царевной Софьей. Название «Преображенский приказ» в ходу с 1695 года; с того же времени в его ведении охрана общественного порядка в Москве и наиболее значимые судебные дела. Однако в указе 1702 года вместо «Преображенского приказа» именуются съезжая изба в Преображенском и генеральный двор в Преображенском. Кроме дел по управлению первыми гвардейскими полками, Преображенскому приказу предоставлено было заведовать продажей табака, а в 1702 году повелено было присылать в приказ всех, которые будут сказывать за собой «Слово и дело государево» (то есть обвинять кого-либо в государственном преступлении). Преображенский приказ находился в непосредственном ведении царя и управлялся князем Ф. Ю. Ромодановским (до 1717 года; после смерти Ф. Ю. Ромодановского — его сыном И. Ф. Ромодановским). Впоследствии приказ получил исключительное право на ведение дел о политических преступлениях или, как они тогда назывались, «противу первых двух пунктов». С 1725 года тайная канцелярия занималась и уголовными делами, которыми ведал А.И. Ушаков. Но при малом количестве людей (под его началом было не более десяти человек, прозванных экспедиторами тайной канцелярии) охватить все уголовные дела такому отделению было не под силу. При тогдашнем порядке расследования этих преступлений колодники, уличенные в каком-либо уголовном преступлении, могли по желанию продлить свой процесс, сказав «слово и дело» и совершив донос; они немедленно забирались в Преображенский приказ вместе с оговорёнными, причем очень часто оговаривались люди, не совершившие никакого преступления, но на которых доносчики имели злобу. Основное направление деятельности приказа — преследование участников антикрепостнических выступлений (около 70% всех дел) и противников политических преобразований Петра I.

Учреждённая в феврале 1718 года в Петербурге и существовавшая до 1726 года Тайная канцелярия имела те же предметы ведомства, как и Преображенский приказ в Москве, и также управлялась И. Ф. Ромодановским. Ведомство создавалось для следствия по делу царевича Алексея Петровича, затем ему были переданы другие политические дела чрезвычайной важности; впоследствии оба учреждения слились в одно. Руководство Тайной канцелярией, также как и Преображенским приказом, осуществлялось Петром I, который нередко присутствовал при допросах и пытках политических преступников. Располагалась Тайная канцелярия в Петропавловской крепости.

В начале царствования Екатерины I Преображенский приказ, сохраняя тот же круг действий, получил название Преображенской канцелярии; последняя существовала до 1729 года, когда была упразднена Петром II при увольнении в отставку князя Ромодановского; из подведомственных канцелярии дел более важные были переданы в Верховный тайный совет, менее важные — в Сенат.
[править] Канцелярия тайных и розыскных дел

Центральное государственное учреждение. После роспуска Тайной канцелярии в 1727 году она возобновила работу уже как Канцелярия тайных и розыскных дел в 1731г. под руководством А.И. Ушакова. К компетенции канцелярии отнесено следствие по преступлению "первых двух пунктов" Государственных преступлений (они означали "Слово и дело государево". 1-ый пункт определял, "ежели кто каким измышлениям учнет мыслить на императорское здоровье злое дело или персону и честь злыми и вредительными словами поносить", а 2-ой говорил "о бунте и измене"). Главным орудием следствия были пытки и допросы с "пристрастием". Упразднена манифестом императора Петра III (1762), одновременно запрещено "Слово и дело государево".