XVII ғ. І жартысында ағылшын қоғамында буржуазия мен «жаңа дворяндық» мүдделерді білдіретін корольдік билік пен Парламент арасындағы қайшылықтар арта бастайды. Халық наразылығының себептері (кейін революцияға әкеп соқтырған) мынадай болды:​

ответ:

значні економічні зрушення на заході після другої світової війни не могли не викликати соціальних змін. серед них у першу чергу слід виділити зниження темпів приросту населення. це відбувалося не за рахунок збільшення смертності, а в результаті, народжуваності. насамперед воно було пов'язано із завершенням демографічної революції — кардинальними змінами в уявленні людей про те, скільки дітей повинно бути в сім'ї.

із стародавніх часів формувалося уявлення про максимальну кількість дітей у сім'ї. оскільки праця була ручною і некваліфікованою, діти по господарству і були опорою в старості усе це знайшло свій відбиток на етнічних, моральних, релігійних рівнях. соціальний статус жінки визначався кількістю дітей, багатодітна сім'я розглядалась як божа милість. усі релігії вважали, що тільки богу дано вирішувати, скільки дітей буде в батьків.

у результат! промислової революції, швидкого розвитку медицини та охорони здоров'я ситуація поступово змінювалась. смертність зменшилась, і загроза вимирання людства зникла. праця стала більш кваліфікованою, потребувала відповідної освіти.

витрати на виховання дітей зростали, а батьки опинилися перед вибором: або дітей буде багато, але. тоді вони будуть не спроможні дати їм необхідну освіту, або дітей буде менше, але вони будуть більш підготовлені до життя. батьки все частіше робили вибір на користь меншої кількості дітей.

цьому процесу сприяла і емансипація жінок, зростання їх зайнятості її суспільному виробництві, поява в них нових життєвих цінностей і орієнтирів, не пов'язаних із сім’єю.

таким чином, демографічна поведінка людей кардинально зміцнилася: замість орієнтації на максимальну кількість дітей утвердилося прагнення до такої їх кількості, яку батьки вважають оптимальною. у будь-якому випадку це означало, що дітей ставало менше, народжуваність знижувалась.

слід ще врахувати, що під час війни загинула значна кількість чоловічого населення, що призвело до зміни пропорції між чоловічим і жіночим населенням на користь останніх — значна частина жінок залишилась незаміжньою

народжуваності викликало ряд істотних наслідків. почалося старіння населення. дітей стало менше, їх частка в структурі населення зменшилася. водночас зросла тривалість життя. у країнах заходу в 1986 р. вона виросла до 70—80 років. швидке падіння народжуваності в європі призвело до того, що під час економічного піднесення 1960-х рр. виникла проблема нестачі робочої сили, яка почала вирішуватися за рахунок вихідців із країн африки й азії. іноземці бралися на роботу, яка в європі вважалася непрестижною, отримуючи при цьому мінімальну платню.

объяснение: ну вот

ответ:

иев - владимир - и уж потом только .

после монгольского нашествия (1237—1240) все земли оказались под верховной властью монгольской империи, в подчинении её западного крыла — улуса джучи или золотой орды. центр последней находился в нижнем поволжье, в городе сарай-бату (в районе совр. с. селитренное в 80 км от астрахани) , а позднее в сарай-берке (ныне село царёв ленинского района волгоградской области) . власть князей стала зависеть от санкции ордынских ханов. в источниках они именовались «царями» — высшим титулом, ранее прилагавшимся только к византийским и германским императорам. именно великие князья владимирские были номинально признаны в орде старейшими во всей руси. в 1299 году во владимир перенёс свою резиденцию митрополит. с нач. xiv века владимирские князья стали носить титул «великих князей всея руси» . но их реальный контроль ограничивался территорией северо-восточной руси и новгородом.  

владимирский стол с санкции орды получал один из удельных князей северо-восточной руси. после смерти александра невского князья перестали лично сидеть в городе. совершив там обряд интронизации, они оставляли наместника и возвращались в родовое княжество. такая система напоминала ситуацию, ранее существовавшую в масштабе всей руси. но в отличие от киевского владимирское княжество не считалось общеродовой собственностью, а великим князем единолично. это давало носителю данного титула реальный перевес над остальными князьями. ожесточённая борьба, часто сопровождавшаяся опорой на татарские войска, было характерным явлением следующего столетия. [34]  

в xiii веке владимирским столом владели князья твери, костромы, переяславля и городца. в xiv — твери, москвы и суздаля. с 1363 года его занимали только московские князья, с 1389 года он стал их наследственным владением. тем самым владимирское и московское княжества фактически слились, и москва стала столицей. владимир перестал быть местом коронации и превратился в провинциальный город. хотя в великокняжеской и царской титулатуре он по традиции ещё долго упоминался на первом месте.

объяснение: