Полный ответ Каковы временные рамки периода Средних веков? Каковы основные этапы Средневековья?

Средневековье: основные черты и этапы развития. 2. Развитие государства в период Средневековья. Роль городов. Ремесло и торговля. ... Для итальянских гуманистов — «средний век» — это «темный век». Напротив, историки так называемой «романтической» школы, многие религиозные мыслители смотрели на средневековое общество как на идеальное общество, представляющее из себя полную противоположность современному «цивилизованному» обществу. Как видно, в оценке средневековья присутствуют крайности.

ответ:

объяснение:

1. в отношении почвенного районирования, грузия подразделяется на западный, восточный и южный почвенные округа. для западного округа характерны зоны равнинных болотных и подзолистых (plintusol) почв, красноземов и желтых (feralsol) почв предгорий, горных лесных и луговых почв. в восточном округе основными почвенными типами являются каштановые и черноземные почвы (в степной зоне) и гидроморфные каштановые почвы в полупустыне элдари и южной части возвышенности иори. большие площади в степной зоне восточной грузии заняты гумусно-карбонатными (mollisol) почвами (долины самгори, шираки и крцаниси, административный округ марнеули и т. д.) . соленые почвы (солончаки и солонцы) широко распространены в долинах тарибана- натбеури, марнеули и гардабани, а так же в элдари. в южном округе в основном представлены горные и равнинные черноземы, а так же горно-луговые почвы. в западной части округа имеются аллювиальные карбонатные, горные глеевые, в лесной зоне - бурые лесные почвы.  

2. по характеру климатических условий грузия лихским хребтом делится на две области: влажную субтро­пическую (западная грузия, много осадков, выше температуры зимой) и континентальную суб­тропическую (восточная грузия, мало осадков, выше температуры летом) .  

3. гидрография: на западе реки не образуют единой сети, сами по себе стекают с гор в море, на востоке - речная сеть разветвленная

оро́ль дани́ло і  або  дани́ло га́лицький[6], (давньорус.  данило романовичъ;   1201  —  1264)  —  руський  великий князь та  король  з  династії  романовичів, правитель  галицько-волинського князівства, якого вважають  національним героєм україни.

князь  волинський  (1238—1264),  галицький  (1238—1264),  київський  (1240), король русі (з  грудня  1253/січня  1254). син князя  романа великого  та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора  ісаака іі ангела  —  єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду  мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).

після  тривалої та напруженої боротьби  відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір  монгольській  експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.

сприяв розвитку міст, залучаючи туди  ремісників  і  купців. за його правління побудовано  холм,  львів,  крем'янець,  данилів,  стіжок, відновлено  дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з  галича  до холму.

час його правління  — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по  карпатах,  дніпру  та  дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою  європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із  золотою ордою, прийняв від  папи римського  інокентія iv  1253 року пропозицію  коронації  і став королем всієї русі.

певний час був  васалом  золотої орди.