Інтелігенція в українському русі виписати їхні заходи​

ответ:Українська інтелігенція — творці інтелектуальних, духовних цінностей українського народу[1].

Сформувалася в XIX ст. на ґрунті певних соціальних традицій, що віками розвивалися на українських теренах. Виразниками цих традицій у давні часи була протоінтелігенція – духовно багаті, а в більш пізні часи ще й високоосвічені особистості. В додержавний період людської історії домінуючою формою духовного життя була релігія, а своєрідною "протоінтелігенцією" були жерці (див. Волхви). Саме від духовних осіб тих віків веде свій "родовід" давньоукраїнська протоінтелігенція. Визначальною віхою в історії її розвитку було запровадження християнства в Київській Русі (див. Хрещення Київської Русі): церква монополізувала суспільні функції збереження й відтворення культурного доробку всього суспільства, а отже й процес духовного збереження та відтворення самої протоінтелігенції (див., наприклад, Літописання), і водночас стала джерелом державотворчої ідеології. Ці обставини істотно вплинули на усвідомлення протоінтелігенцією свого призначення в суспільстві та обумовили певні зрушення в її соціальній природі. Зокрема,

по-перше, церковна протоінтелігенція формувалася за рахунок різних верств суспільства – і демократичних "низів", і феодальних "верхів", адже до стану церковнослужителів міг потрапити будь-хто з віруючих,

по-друге, церковна протоінтелігенція за своїм ставленням до держави була однорідною – вона захищала і підтримувала інтереси владної верхівки. Соціальна ієрархія та суспільний стандарт того часу жорстко регламентували діяльність протоінтелігенції. Втім, з часом у діях "протоінтелігенції" як когорти освічених людей почала проявлятися дуалістичність природи освіченості: у процесі самовідтворення вона продукувала як тих, хто обслуговував державну систему, так і опозиціонерів, духовних "дисидентів", речників численних "єресів". З часом ця дуалістичність стала родовою ознакою інтелігенції.

Главные занятия жителей Афин складываются из природно-климатических особенностей территории. Это земледелие, торговля, ремесло, виноделие.  

Например, земледелие было одной из самых важных занятий, и выделять причины этого, я думаю, не нужно. Афиняне выращивали ячмень, пшеницу и бобы на плоскогорьях, виноград и оливки на склонах гор. Виноград и оливки были ценными продуктами. Из винограда делали в основном вино, потому что с пресной водой была напряженка. Что касается оливковое мало, то есть также использовали в пищу и в быту (например, вместо мыла, как лекарство). Кроме того, и то, и другое отлично продавалось.

Конечно, греки также занимались скотоводством. Они разводили коров, овец и коз. Животные паслись на склонах гор. Из молока они делали сыр.

И поскольку хлеб всему голова, а хлеба в Аттике его много не вырастишь из-за географических особенностей, пришлось развивать торговлю и покупать зерно у соседей или пускаться в колонизацию и привозить хлеб из-за моря. Зерно греки обменивали на вино, оливковое масло, изделия ремесленников.  

Также греки занимались ремеслом, особенно ценились изделия гончаров. Они изготавливали вазы, тарелки, кубки, амфоры. Эти и другие товары охотно покупали по всему миру.  

Греки изготавливали вино и это было отдельной отраслью занятий. Греческое вино тоже везде ценилось, его раскупали.

Греция омывалась и омывается тремя морями. Грех было не заняться рыболовством и мореплаванием. Рыба была главным мясом афинских рыбаков, которые приносили банки, наполненные осьминогами, сардинами, кальмарами, тунцом, рыбой-мечом и особенно кильками из портового города Пирей. Угри были особенно популярны среди аристократов.

Июльская революция или Французская революция 1830 года, Вторая французская революция, «Три славных дня» — восстание в июле 1830 года во Франции, приведшее к свержению Карла Х и возведению на престол его «кузена» (фактически дальнего родственника) Луи-Филиппа, герцога Орлеанского. Она ознаменовала переход от одной конституционной монархии — реставрации Бурбонов к другой — Июльской монархии, переход власти от дома Бурбонов к его младшей ветви, Орлеанскому дому, торжеством принципа народного суверенитета над принципом Божественного права короля, а также установление либерального режима и окончательное торжество буржуазии над земельной аристократией. В смысле внешнеполитическом, революция означала сильный удар по принципам Священного Союза. Причиной революции послужила консервативная политика короля Карла Х, высшей целью которого было восстановление общественных порядков, царивших до Великой французской революции 1789 года. В ходе революции сторонники Бурбонов назывались легитимистами, а сторонники Луи-Филиппа — орлеанистами.