В каком году город был назван Константинопылем​

330 году от Рождества Христова

Исправить текст, используя выделенные слова и выражения

Россия в 19 веке

В начале 19 века Россия управлялась императором Павлом I. По Франции1 в северную Италию были отправлены войска под командованием М.И. Кутузова, в это же время в Северном море активизировал свои действия флот адмирала П. Нахимова сухопутной армии России.

В 1801 году, в результате переворота декабристов, императором России стал Николай I.

В 1805 году Франция и Россия заключили Парижский мир. Россия обязалась примкнуть к континентальной блокаде против Швеции. Однако в 1812 году Франция вторглась в Россию, генеральное сражение этой войны состоялось под Лейпцигом.

В последующие годы Россия проиграла Русско-турецкую (крымскую) войну 1877-1878 гг. Так как на стороне Турции выступили Германия и Великобритания. После чего Николай I передал власть своему брату Александру I, который отменил крепостное право и провел либеральные реформы. Одной из реформ в 1854 году была земская, согласно её высшими распорядительными органами земств стали губернские и уездные управы.

Император Александр III проводил политику сворачивания реформ своего брата, так была принята реформа о земских начальниках, согласно которой губернаторам предоставлялось право вводить чрезвычайное положение и приостанавливать деятельность земств и закрывать учебные заведения.

В середине 19 века формируются марксистские кружки, родоначальником их был В.И. Ульянов, вышедший из рядов кружка «Черный передел»

Зовнішня політика

1. Здійснював успішні походи проти половців (провів понад 80 по ходів), з якими підписав понад 19 мирних угод. Свого сина Юрія він навіть одружив із дочкою одного з половецьких ханів.

2. Зблизився з Візантією, Скандинавією, Західною Європою через налагодження династичних зв’язків:

• його сестра вийшла заміж за германського імператора;

• дочка — за угорського короля;

• сам князь був одружений з дочкою англійського короля;

• його син — з дочкою шведського короля;

• одна з дочок стала дружиною візантійського імператора;

• інша — угорського короля.

Внутрішня політика Володимира Мономаха

1. Зменшив лихварські відсотки, обмежив свавілля лихварів.

2. Обмежив права багатих над селянами.

3. Дбав про покращення становища міських та сільських низів.

4. Сприяв зміцненню політичної єдності держави.

5. Зміцнив позиції Київської держави, дипломатичними методами і військовою силою домігся визнання своєї влади практично всіма князями.

6. Продовжив удосконалення управління державою.

7. Розробив “Статут”, або доповнення до юридичного кодексу конів “Руська правда”.

8. Відродження переживала столиця держави — місто Київ, де було споруджено міст через Дніпро, нові храми, чимало інших будівель.

9. Централізація держави сприяла соціально-економічному розвитку: розвивалося сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, виникали нові й розбудовувалися старі міста.

10. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Володимира Великого і Ярослава Мудрого.