А) Махмед II, Константин XI Палеолог
Объяснение:
1)Махмед II совершил штурм Константинополя, что в свою очередь означало падение Византийской империи, поскольку данный город являлся столицей выше указанной империи
2)Константин XI Палеолог выставил против 100 тыс. армии Махмеда всего лишь 7 тыс. солдат, но даже не смотря на такой большой перевес военных, благодаря отличным тактическим и героическим действиям как и Константина, так и его подчиненных, город удалось захватить лишь с третьей попытки
Кто знает геометрию(вектора
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
6. Складзіце ў сшытку табліцу «Сістэма кіравання ВКЛ у першай па- лове XVI ст.».Узроўнідзяржаўнайслужбы. Агульнадзяр-жаўны. Прыдворны. Мясцовы. Органы ўладыі службовыяпасадыПаўнамоцтвы
1)
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Після смерті Мазепи, його генеральний писар Орлик був найімовірнішим його наступником. При його обранні було прийнято документ, який визначав права та обов'язки гетьмана.
2)
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.