Дәстүрлі негіздерді едәуір өзгертетін және даму қарқынын арттыратын қоғам мен мемлекеттің өмірінің барлық салаларындағы қайта құру процесі​

модернизация

Объяснение:

Дұрыс болды өзім тексердім)

Стра́ны наро́дной демокра́тии — принятое в коммунистической среде название ряда государств с формой политической организации общества, сложившейся в них после Второй мировой войны в контексте т. н. "народно-демократических революций"[1]. Это была новая форма перехода к социализму, которая развилась в ходе Второй мировой войны и продолжалась по её окончании в ряде стран Европы[2] (в том числе в Центральной и Восточной Европе — Албании, Болгарии, Венгрии[3], ГДР[3], Польше, Румынии, Чехословакии, Югославии) и Азии (КНР[4], КНДР, Вьетнаме). Народная демократия рассматривалась как промежуточный этап при переходе от «буржуазной демократии» к «социалистической государственности».

Відповідь:

На південному сході сусідами східних слов'ян були хозари — напівкочові племена тюркського походження. У середині VI ст. в Прикаспії та Приазов'ї утворилася потужна держава — Хозарський каганат. Столицею її спочатку було місто Семендер (на території сучасного Дагестану), а із середини VIII ст

Пояснення:

На південному сході сусідами східних слов'ян були кочові племена. На північному заході жили балтські племена — латгали, земгали, ятвяги та ін. На півночі та північному сході проживало угро-фінське населення: у Східній Прибалтиці — ести, водь, іжора; на Білому озері — весь; у Волго-Окському межиріччі — меря; на Середній і Нижній Оці — мордва і мурома. Угро-фінські й балтські племена східні слов'яни частково асимілювали, решта залишалась їх північними та північно-східними сусідами.