3.Неміс тарихшысы Э.Добльхофер: «Бүгінгі кезде біз ежелгі түрікескерткіштерінің ​

Три слов'янські союзники (Болгарія, Сербія і Чорногорія) мали спільні плани взаємодії під час наступної війни, за протекцією Росії. (Греція не бралась до уваги). Сербія і Чорногорія мали атакувати Санджак, Болгарія та Сербія Македонію і Фракію.

Ситуація в Османській імперії була важка. Її населення було близько 26 млн осіб, але 3/4 населення мешкало в азійській частині імперії. Підкріплення мало прибути з Азії головним чином по морю, яке залежало від результату боїв між турецькими і грецькими флотами в Егейському морі.

Дотримуючи позиції нейтралітету в роки першої світової війни, Іспанія значно збільшила своє промислове виробництво, використовуючи вигідну кон'юнктуру, що створилася на світовому ринку. Проте це зростання було не дуже значним, і Іспанія залишалася аграрно-індустріальною країною із середнім рівнем розвитку капіталізму, із значними залишками феодальних відносин у сільському господарстві. Яскравим показником залишків феодальних відносин був розподіл землі – наявність великих латифундій і збереження старих напівфеодальних орендних відносин (довгострокові види оренди, здольщина і т. д.).

Політичне керівництво і країні, як і раніше, здійснювалось головним чином двома великими монархічними партіями – консервативною і ліберальною, які майже нічим не відрізнялися одна від одної. Обидві партії представляли інтереси різних груп поміщиків, церкви, великого капіталу, реакційної вояччини і вищих кіл монархічної бюрократії. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії та ліберальної інтелігенції об'єднувалися навколо кількох республіканських партій