ответьте на вопросы: 1) Сравните готовность к войне будущих стран-участниц. 2) Германская пресса, характеризуя страны, которые приняли участие в Первой Мировой войне, писала о них: «представительница самого крайнего абсолютизма», «мать революции и гильотины», «самое старое на свете конституционное государство». Какие державы описывались таким образом? 3) Первая Мировая война вошла в историю как Великая война. В России ее называли Второй Отечественной войной. Приведите аргументы за и против такого названия в форме статьи для газеты.

1) 1. В отношении численного состава армии и людских средств, а также прочих ресурсов, необходимых для ведения войны, Антанта, благодаря России и своим колониям, находилась в более выгодном положении, чем Центральные державы. Однако медленность мобилизации и сосредоточения русской армии, а также недостаток в России железных дорог, затрудняющий переброску войск с одного театра на другой, намного умаляли, а в первое время войны и совершенно уничтожали это преимущество.

2. Развитие вооруженных сил во время войны до предела, соответствующего количеству населения, являлось вполне достижимым в Германии и Франции, менее достижимым в Австрии и оказалось не по силам для России, стесненной кадрами, запасами, наличием большой территории и слабостью рельсовой сети, а также общей хронической отсталостью страны, в значительной мере обусловившей ее поражение в Первой мировой войне. Это условие было особенно невыгодно для Антанты, так как Россия представляла в ней большой удельный вес.

2)Германия, Франция, Англия

3) Войну назвали Отечественной, т.к. считали ее борьбой за справедливость и отражение агрессии Германии, люди хотели защитить свою землю и честь. Против - Россия была не готова к войне, но была вынуждена вступить в нее, т.к. не было другого выхода. Не хватало продовольствия и боеприпасов. На один отряд могла достаться всего одна винтовка

Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Объяснение:

В период правления Ивана III (1462— 1505) в состав Московского княжества вошли: Ростов (1474), Великий Новгород (1478), Двинская земля (1478), Тверь (1485), Казань (1487), Вятская земля (1489), а Псков и Рязань потеряли независимость. В результате Первой (1488—1494) и Второй (1500—1503) Литовских войн Москва присоединяет т. н. Верховные области — область верхнего течения р. Оки (Новосиль, Одоев, Воротынск, Белев и т. д. ) и северные города (Путивль, Новгород-Северский, Трубачевск и др.).

Объяснение: