Кто такие Бояре, помещик, крестьяне, горожане определение важное краткое

Помещики - Это люди, имеющие поместья, т. е земли. Они имели крестьян, которые обрабатывали эту землю и платили подати помещику за то, что он им давал выращивать на своих землях сельхоз продукцию.

Казаки - казачество не принадлежало ни к боярам, ни к крестьянам, это было отдельное сословие, можно даже сказать привилегированное

в 17-18 веках их нанимали на службу к государю, а также они были "охраной" гос границ, защищали наши территории от вторжений

Бояре - По определению, бояре – это феодалы, принадлежащие к высшим слоям общества, аристократы. То есть люди, особо приближенные к князю (царю). Но прежде всего это потомки родоплеменной знати, владеющей значительными земельными территориями, а зачастую даже содержащие собственную воинскую дружину, что во времена феодальной раздробленности придавало им дополнительный вес в глазах князя

Горожане-Сословие горожан пополнялось за счет переселявшихся из земледельческой округи. Горожанами могли стать даже беглые несвободные крестьяне, если они проживали на территории города год и еще один день. После этого они превращались в свободных горожан. Но к XV веку все эти демократические послабления в сословной среде средневековья практически сошли на нет. Все сословия стали замкнутыми, и рыцарские особенно.(почти что и крестьяне)

Севан Рабдан, Севан Рабдан, Цеван Рабтан, Цеван Рабдан, Цон Араптан, Шаған Рабдан (1663 – 1727 жылдары өмір сүрген) – жоңғар ханы (1697 - 1727), мемлекет қайраткері, мәмлігер және қолбасшы. Жиырма жыл бойы Маньчжур әулетінің билеушілерімен, Циндік Қытаймен қақтығысқа жол бермей Жоңғар хандығын тез арада нығайтып алып, өзінің күш-жігерін қазақ қоныстарын, Тянь-Шань қырғыздарының жерін, Шығыс Түркістанды, Саян-Алтай және Барабы даласын қоныстанған халықтарды жаулап алуға бағыттады.

Жоңғарлар қазақтарға үсті-үстіне шапқыншылық жасап, адамдары мен малдарын айдап әкетті, жайылымдары мен мүліктерін тартып алып, кейде тұтас рулар мен ауылдарды қырып-жойды. Үздіксіз жасалған сыртқы шабуылдар мен ішкі алауыздықтан бытырап, әлсіреген қазақ халқы бұл кезеңде асқан зор қайғы-қасіретті бастан кешірді. Сыбан Раптан Шығыс Түркістанды бағындырып, Тибетке басып кіреді.

1716 жылы Сыбан Раптан әскерінің негізгі бөлігін қазақтарға қарсы аттандырады. 1718 жылы көктемде жоңғарлар Түркістанға тақап келген еді.

1722 жылы Қытай императоры Канси қайтыс болып, 1723 жылы жоңғар-қытай бітімі жасалды. Соғысқа мықтап дайындалып алған Сыбан Раптан 1723 жылы көктемде қазақ жеріне жеті тұстан басып кіреді. Бұл шабуыл қазақ халқына ауыр қасірет әкеліп, «Ақтабан шұбырынды, алқакөл сұлама» деп аталып кетті. Сайрам, Түркістан, Ташкент қалаларын басып алды.[1] 1726 жылы барлық қазақ руларын басқыншыларға қарсы біріктіру қолға алынып (Ордабасы кеңесі), үш жүздің қолы жоңғар әскеріне соққы бере бастайды.

                            Німеччина

Політичне становище:

Створений за рішенням Віденського конгресу Німецький союз існував лише на папері. Німецький союз не мав єдиного Уряду, спільного законодавства та збройних сил. Сейм, який збирався у Франкфурті-на-Майні, реальної влади не мав. Кожна з держав Німецького союзу мала свого монарха, уряд, армію, грошову систему та власні митні тарифи.

Економічне життя:

На землях, які під час наполеонівських війн входили до складу імперії, розпочався процес розкріпачення селян, але потім цей процесс згорнули. Це стримувало розвиток сільського господарства та формування ринку вільної робочої сили. Розвиткові промисловості заважало існування митних кордонів між численними німецькими державами. Промислова революція розпочалася в Німеччині у 30-х pp. - пізніше, ніж в Англії та Франції.

Національно-визвольний рух:

Створення Німецького союзу привело до поширення в Німеччині надій на єдність німецьких держав.  Мрії про єдину Німеччину, в якій будуть забезпечені невід'ємні права людини та громадянина, набули поширення. У 1815 р. студенти Єнського університету створили товариство, яке пропагувало ідею національного об'єднання Німеччини. Ці вимоги вони поєднували з виступами проти реакційних порядків.

                               Італія

Політичне становище:

Рішення Віденського конгресу негативно вплинули на розвиток Італії. Її знову було переділено на вісім невеликих королівств і герцогств, а північно-східна частина - Ломбардо-Венеціанське королівство - увійшла до складу Австрійської імперії на правах автономії. В усіх державах півострова було відновлено абсолютну владу монархів, панівними силами знову стали дворянство й духівництво.

Економічне життя:

Між італійськими державами існували митні кордони, в кожному королівстві та герцогстві діяли власні системи мір І ваг, грошові системи, закони. Роздробленість країни стала головною перешкодою для економічного розвитку країни. За рівнем промислового розвитку Італія значно поступалася Англії, Франції, навіть Пруссії. Промислова революція розпочалася тут лише у 30-40-х pp. XIX ст.

Національно-визвольний рух:

Період від кінця XVIII ст. до 1870 р. в італійській історії називають епохою "Рісорджименто". То був період розгортання національно-визвольного руху, боротьби за відродження Італійської державності.  У липні 1820 р. першими в Італії підняли повстання неаполітанські карбонарії. Революція тривала тиждень і завершилася перемогою.

Європейські монархи на засіданні Священного союзу обговорили становище в Неаполі та доручили Австрії придушити революцію. Австрійська армія завдала поразки неаполітанцям і відновила в Неаполі абсолютну монархію.

P.s  Я использовал материал из сайта https://geomap.com.ua