Жауга соккы беруди уйымдастыру жонинде

Культура и быт русского народа в 17 веке подверглись качественной трансформации. По восшествии на престол царя. Петра I, в Россию стали проникать веяния западного мира. При Петре I расширилась торговля с Западной Европой, установились дипломатические отношения со многими странами. Несмотря на то, что российский народ был представлен в своем большинстве крестьянством, в 17 веке образовалась и стала формироваться система светского образования. Открылись школы навигационных и математических наук в Москве. Затем стали открываться горные, кораблестроительные и инженерные школы. В сельской местности стали открываться церковно-приходские школы. В 1755 году по инициативе М.В. Ломоносова был открыт Университет в Москве.

Народні трибуни (лат. tribuni plebis, букв. — плебейські трибуни) — у Стародавньому Римі посадові особи, які щорічно (з 494 р. до н. є.) обиралися з числа плебеїв на зборах по трибах. Спочатку обиралися 2 народних трибуни, а з 457 р. до н. є. — 10. Посада народних трибунів була введена для захисту плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. Після закінчення боротьби патриціїв і плебеїв народні трибуни стали захисниками прав та інтересів всіх пересічних громадян. Народні трибуни мали право забороняти розпорядження або постанову будь-якого магістрату (крім диктатора і цензора) і сенату (право вето), арештовувати і накладати штрафи на магістратів (крім диктатора) і пересічних громадян, скликати засідання трибутних коміцій сенату і головувати на них, видавати едикти і пропонувати законопроекти. Особистість народного трибуна вважалася священною і недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребували захисту, і не залишати Рим більше ніж на добу, їхня влада була обмежена міською межею Рима. У періоди загострення соціальних протиріч народні трибуни, як правило, очолювали демократичний рух.