Какие политические порядки существовали в России в начале 20 века

ответ:История Новокузнецка берет начало в глубине веков, с небольшого старинного укрепления на землях абинцев, которых за их умение ковать железо именовали кузнецами. Отсюда и название острога, возникшего здесь в 1618 году, – Кузнецкий. В 1622 году образован Кузнецкий уезд.

Существовавший как крепость-защитница юго-восточных рубежей Российского государства от джунгаров и киргизов, получивший в 1689 году статус города, Кузнецк «город, рубленный в забор вышиной в сажень около города мерою в 1050 сажень, по стенам пять башен», стал центром обширного края, постепенно развивался в плане строительства и торговли. Однако значительного развития город так и не получил вплоть до 1930 года.

Новая легендарная история города началась с прокладки железной дороги в 1914 году до Кузнецка и с принятия решения о строительстве Кузнецкого (тогда Тельбесского) металлургического завода правительством России в 1927 году.

Изрытая котлованами, испещренная подъездными железнодорожными путями, стройплощадка Кузнецкого металлургического комбината постепенно приобретала очертания крупного промышленного предприятия с основными цехами и блоками вс производства.

В это же время происходит застройка города первыми каменными жилыми домами по генеральному плану, созданному выдающимся немецким архитектором и градостроителем Эрнстом Маем.

В течение последующих лет город приобрел свой неповторимый облик, уникальный характер, выраженный в прямых светлых улицах, запоминающихся площадях и архитектурных ансамблях. Лучшие зодчие страны претворили здесь свои замечательные идеи.

Золотыми буквами в историю Новокузнецка вписаны строки, рассказывающие о подвигах новокузнечан в годы Великой Отечественной войны.

64 тысячи жителей города ушли на фронт, более 14 тысяч из них погибли. 52 жителя Новокузнецка удостоены высокого звания Героя Советского Союза.

Объяснение:

Справою Бейліса називають суд над київським євреєм Менахемом Менделем Бейлісом. Вихідним пунктом стало вбивство дванадцятирічного хлопчика Андрія Ющинського 12 березня 1911 року. Цей процес викликав обурення в Європі через політичну інструменталізацію процесу (антисемітизм).

Під враженням Жовтневого маніфесту та реформ Столипіна, політична дискусія в Російській імперії все частіше мала місце; зокрема, почали виступати за скасування антиєврейських законів. Міністр юстиції Іван Щегловітов став її захисником і зміг отримати значний після вбивства Столипіна в 1911 році.

20 березня 1911 року в печері під Києвом було знайдено тіло Андрія Ющинського, який зник за вісім днів раніше. Тіло його було частково роздягнене і мало майже 50 колото-різаних поранень. На його похороні були розповсюджені листівки, які зображували вбивство хлопця як ритуальне вбивство, яке здійснили євреї.

Попри докази того, що вбивцею була Віра Чеберяк, київські консерватори та ультраправі чорносотенці вимагали звинувачення саме у ритуальному вбивстві. За підтримки МВС їм вдалося звільнити інспектора міліції. На підставі свідчень службовця, єврея Менделя Бейліса було заарештовано та звинувачено у викраденні та вбивстві Ющинського.  

Навіть через два роки після його арешту обвинувачення все ще не мало доказів проти Бейліса. Однак процес розпочався в 1913 році. Попри успіх захисту, який підтверджував невинність Бейліса, обвинувачення стверджувало, що вбивство Ющинського насправді було ритуальним вбивством невідомих єврейських злочинців.

ЗМІ повідомляли про справу Бейліса по всій Європі. Очевидна причетність вищих державних службовців до помилкових звинувачень викликала велике обурення за кордоном. Після Лютневої революції 1917 року численні слідчі справи Бейліса були заарештовані. Веру Чеберяк та членів її банди судили в 1919 році через вбивство Ющинського.