"қазақ халқы әлем тарихының құрамдас бөлігі, сондықтан халқымыздың бірінші дүниежүзілік соғысқа қатысуы заңды". бұл пікірге ой​

Розпочинаючи з другої половини ХІХ ст. Іран вступив у новий період своєї історії, пов'язаний із проникненням іноземних держав та поступовою руйнацією традиційної структури держави Каджарів. Під впливом зовнішнього тиску в Ірані дозрівали передумови для трансформації усталеної політичної та соціально-економічної системи.

Метою пропонованої лекції є висвітлення причин та наслідків перетворення Ірану в напівколонію, з’ясування особливостей розвитку капіталізму в країні та виокремлення причин і результатів революції 1905-1907 років.

Щоб з’ясувати причини перетворення Ірану в напівколонію потрібно пригадати, що з 1796 року країна знаходилася під владою знаті напівкочового племені Каджарів. На середину ХІХ ст. Іран залишався відсталою, аграрною країною, у якій панували феодальні, а серед кочових племен – напівфеодальні, напівпатріархальні відносини. Соціально-економічна відсталість Ірану була наслідком перманентних чужоземних завоювань та внутрішніх міжфеодальних війн. Внутрішньополітична ситуація ускладнювалася тим, що Іран був багатоетнічною державою, у якій роль державної релігії відігравав іслам у формі шиїзму.

На середину ХІХ ст. внутрішнє становище Ірану значно погіршилося. Причинами цього були: по-перше, феодальний сепаратизм. Правителі багатьох областей, особливо на окраїнах, були майже незалежними князьками (хани Харасану, Курдістану, Керману); по-друге, між ними загострилася боротьба за «прикордонні території»; по-третє, вони часто виступали проти шаха (не виконували обов’язків, не оплачували визначену суму податків, відмовлялися брати участь у військових діях держави; по-четверте, держава не витримувала величезних витрат на розкіш двору шаха і дворів ханів; по-п’яте, катастрофічне погіршення матеріального становища переважної більшості населення, внаслідок чого зростає кількість повстань селян, ремісників, дрібних торговців і міської бідноти.

Важливо те, що для посилення проникнення іноземних держав в Іран на середину ХІХ ст. вже існувала відповідна правова основа.

Перераховані договори відіграли важливу роль у поступовому проникненні іноземного капіталу в Іран. На середину ХІХ ст. дуже виріс довіз в Іран європейських текстильних товарів, головне англійських. Якщо в 1833 р. в Тавріз, який був тоді торговим центром Ірану, було привезено європейських товарів на 15 млн. крб., то в 1836 р. – вже на 40 млн. крб. Прикметно, що після 1837 р. ці торгові операції здійснюють європейські торгові фірми. В результаті конкуренції індійського, грецького, і турецького шовку скоротився вивіз шовку в Європу і іранських бавовняних тканин у прикаспійській області Росії. На внутрішньому ринку вироби і тканини – продукція домашньої промисловості і мануфактури – не витримували конкуренції привізних товарів фабричного виробництва. Мануфактури, домашня промисловість і ремесла Ірану занепадали. Проникнення іноземного капіталу згубно впливало на всі сторони суспільно-економічного життя країни. Посилився ріст товарно- грошових відносин та приватизаційні процеси в економіці Ірану. Отже, Іран все більше ставав об’єктом торгової експансії європейських держав, поступово перетворившись для них у ринок збуту.

Контакти з колоніальними державами мали для іранського суспільства не лише негативні, а й позитивні наслідки. Залучення Ірану до світового ринку привело до посилення розвитку товарного землеробства, особливо в останні десятиліття ХІХ століття. У деяких регіонах почали переважати посіви експортних технічних культур (бавовник, клещевина, опіум, тютюн).Упродовж ХІХ ст. зовнішня торгівля у постійних цінах зросла у 8 разів. По вартості імпорт країни у 1830 р. складав 2 млн. фунтів стерлінгів, а в 1900 р. – понад 5 млн. фунтів стерлінгів. Іранський експорт (бавовник-сирець, шовк, пшениця, рис, тютюн, оброблена шкіра, килими) за той самий період з 2 млн. ф. ст. по вартості збільшився до 3,8 млн. ф. ст. Під впливом Англії і Росії іранське шахство заборонило работоргівлю в районі Перської затоки і на південно-східному узбережжі Каспійського моря.

Отже, Іран ще на початку ХІХ ст. потрапив у сферу інтересів європейських держав, які досягли політичних і економічних переваг на Близькому і Середньому Сході. Наприкінці століття експансія колоніальних держав передовсім Англії і царської Росії, у цьому регіоні значно посилилася. Об’єктивно це суперництво давало Ірану можливість зберегти свою державну і формальну незалежність, що не завадило, однак, його перетворенню в останній чверті ХІХ – на початку ХХ ст. у напівколонію.

Тарихы

Мәскеу (Ресей империясы) 1908 жылы (Бейнекөрініс)

Сурет:Moscow clad in snow - Moscou sur la neige - Москва в снежном убранстве - Москва в снегу (1908), noaudio.ogv

Мәскеу жөніндегі ең алғашқы дерек Ипатьев жылнамасында кездеседі. 1147 жылғы сәуірдегі жазбада князь Юрий Долгорукийдің Чернигов-Северск князі Святослав Ольговичті өз мекеніне, “Московқа” кеңес өткізу үшін шақырғаны баяндалады. Осы жыл (1147) Мәскеудің (Москваның) іргесі қаланған мерзім болып есептеледі. Мәскеудің өсуіне, жетекші рөл атқаруына оның тұрған жері (орыс халқының қалыптасуына ықпал еткен орталық, сауда жолдарының торабы) себеп болды. 15 – 16 ғасырларда Мәскеу саудамен, қолөнермен айналысатын ірі қалаға айналып, біртіндеп бүкіл орыс жерінің мәдени орталығы бола бастады. Кремль, Покров соборы (Василий Блаженный), т. б. салынды. Мәскеуде орыстың кітап басу өнері дами бастады. 1607-12 жылы поляк-литван интервенттері Мәскеуді басып алды. Оларға қарсы К.Минин мен Д.Пожарский бастаған азаттық күрес орыс халқының жеңісімен аяқталды. Бірте-бірте Мәскеу бүкіл ресейлік нарықтық орталыққа айналып, Еуропа, Азия көпестерінің назарын аударды. 1678 жылы славян-грек-латын академиясы ашылды. Мәскеу тұрғындары И.Болотников бастаған шаруалар соғысына, 17 ғасырдағы көтерілістерге (1648 жылы “Тұз бүлігі”, 1662 жылы – “Мыс бүлігі”, 1682 жылы “Хованщина”) белсене қатысты.

Мәскеу 19 ғасыр мен 20 ғасырдың бас кезінде Ресейдегі революция күрестің басты орталықтарының бірі болды.

1935 жылы 10-шілдеде Кеңес үкіметі Мәскеуді көркейтудің бас жоспарын қабылдау жөнінде арнайы қаулы шығарды, сол жылы метро пайдалануға берілді.

1941 жылы Мәскеу түбінде неміс-фашист әскерлеріне алғаш күйрете соққы берілді. (қала Мәскеу шайқасы).

1945 жылы 24 маусымда Мәскеудегі Қызыл алаңда жеңіс шеруі болып өтті.

1947 жылы Мәскеудің 800 жылдық, 1997 жылы 850 жылдық мерейтойлары атап өтілді.