В чем проявилось Европейское лидерство?​

В 1765 году английское правительство провело через парламент Акт о гербовом сборе, по которому все торговые и иные гражданские документы облагались штемпельным сбором. Одновременно решено было расквартировать в Америке английские войска в количестве 10 тысяч человек с обязательством американцев обеспечить их жильём, определёнными пищевыми продуктами и предметами мебели для удобства солдат. Акт о гербовом сборе был открыто несправедлив к американцам. Так, например, чтобы получить права нотариуса, в Англии надо было заплатить 2 фунта стерлингов, а в Америке — 10. К тому же это был первый закон о налогах, которые были предназначены непосредственно для Англии, то есть он был выгоден только Англии. До этого налоги использовались для развития инфраструктуры торговли и промышленности в Тринадцати колониях и были, в основном, понятны населению.

В обсуждении целесообразности введения налогов представители американцев участия не принимали. Ситуацию усугубляло введение налога на газеты, вызвавшее недовольство самих владельцев газет. Эти обстоятельства вызвали крайнее возмущение, нашедшее выражение в митингах и в имевшей уже значение периодической и непериодической печати (между прочим, брошюры массачусетского юриста Джеймса Отиса «Права британских колоний» и губернатора Колонии Род-Айленда и плантаций Провиденса Стивеном Хопкинсом «Права колонистов» доказывали, что право обложения налогами должно находиться в связи с представительством).

В Массачусетсе была произнесена знаменитая фраза, приписываемая Дж. Отису и ставшая девизом в борьбе: «Налоги без представительства — это тирания», превратившемся в более короткий лозунг «Нет — налогам без представительства». Виргинское собрание увидело в штемпельном акте явное стремление уменьшить свободу американцев. В том же 1765 году в Нью-Йорке собрался «Конгресс против штемпельного сбора», представлявший собою большую часть колоний; он выработал Декларацию о правах и недовольстве[en][31]. Почти во всех колониях стали появляться организации, называвшие себя Сынами свободы. Они сжигали чучела и дома английских должностных лиц. Среди лидеров Сынов свободы был Джон Адамс — один из отцов-основателей США и будущий второй президент страны.

Все эти события произвели впечатление на английский парламент, и в 1766 году Акт о гербовом сборе был отменён; но вместе с тем английский парламент торжественно объявил о своём праве и впредь «издавать законы и постановления, касающиеся всех сторон жизни колоний». Это заявление, несмотря на декларативный его характер, могло только усилить негодование в Америке, которому, вместе с тем, реальная победа в вопросе о штемпельном сборе придавала энергию и силы. В 1767 году Англия обложила таможенными пошлинами ввозимые в американские колонии стекло, свинец, бумагу, краски и чай; затем, когда нью-йоркское законодательное собрание отказало в субсидии английскому гарнизону, английский парламент ответил отказом в утверждении каких бы то ни было постановлений нью-йоркского законодательного собрания, пока оно не смирится; в то же время министерство приказало губернаторам распускать законодательные собрания, которые будут протестовать против английских властей. Американцы отвечали агитацией за неупотребление подлежащих оплате пошлинами товаров — и действительно, эти товары стали доставлять английскому казначейству не более 16 000 фунтов стерлингов дохода (при 15 000 фунтов расхода по взиманию пошлин), то есть, в 2,5 раза меньше, чем ожидалось. Ввиду этого новые пошлины были отменены в 1770 году, но пошлина на чай удержана как подтверждение права метрополии.

Объяснение:

По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.

Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.

Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).

Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.

Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.

Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.

Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.

Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.

Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:

Нижня - Палата представників

Верхня (Сенат).

Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).

Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).

Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.