Які риси були притаманні розвитку Візантії за Македонської династії?

За правління Македонської династії були встановлені торговельні, дипломатичні і культурні зв'язки Візантії з Київською державою.

Объяснение:

тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями тництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя тники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим тники відрізняються від тителів, якими є всі носії освіти і прогресу тництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.

Вообще они выполняли 147 функций, К числу первых принадлежали домоправитель, кассир, бухгалтер, управляющие домами, сдаваемыми внаем, покупщики припасов и т. д.; к числу вторых — привратник, заменявший сторожевого пса и сидевший на цепи, сторожа, придверники, хранители мебели, хранители серебра, гардеробщики, рабы, вводившие посетителей, рабы, приподнимавшие пред ними портьеры. На кухнях теснилась толпа поваров, пекарей хлеба, пирогов, паштетов. Одна служба за столом богатого римлянина требовала немалого количества рабов: обязанность одних — накрывать на стол, других — накладывать кушанье, третьих — пробовать, четвёртых — наливать вино