21-28 июля 1917г. в Оренбурге состоялся Первый Всеказахский съезд. Определите правильные утверждения.

2 и 4

Объяснение:

А так можно было и загуглить

С момента смерти Сталина уже 65 лет. Это среднее время жизни одного человека и несколько поколений. И образ Сталина сейчас это не поддержка конкретной исторической фигуры с конкретными историческими деяниями, а поддержка образа с конкретным смыслом - контролем за чиновниками. Народ не помнит репрессий среди рядовых граждан - их действительно не было - в процентном отношении количество осужденных во времена Сталина было меньшим чем сейчас и в России и в Украине и в США. И это во времена после Гражданской и Великой Отечественной войны. Да - репрессии были - но они проходили внутри элит, в результате борьбы за власть, а не среди простого народа. 
Во времена Сталина СССР проводил свою собственную линию развития, без оглядки на Запад или Восток. Это потом уже позднее советское руководство проводило все свои действия с оглядкой на Запад. Ну а то что происходит сейчас, просто иначе чем отказом от национальной стратегии развития и не назовешь. 
Ну и успех Сталинской модели экономики и управления, превратившей аграрную страну, в передовую индустриальную державу с развитой наукой и техникой ничем не дискридитируешь, как бы это кому-то не хотелось. 

Термін «націоналізм» з'являється в українській публіцистиці приблизно у 80 — 90-ті роки XIX ст. Спершу цей термін використовувався не на позначення конкретної політичної доктрини, а передбачав досить широке коло суспільно-політичних уявлень та вподобань українців. Наприклад, Борис Грінченко в «Листах з України Наддніпрянської» вирізняє серед українських діячів «формальних націоналістів», які «виявляють прихильність до всього вкраїнського: до вкраїнської мови, до вкраїнської літератури, навіть до вкраїнської одежі,— але й тільки…», та «свідомих українських націоналів-народолюбців», або, як згодом стали їх називати, «національно свідомих» українців.[4] На рубежі XIX—XX ст. ситуація змінилася: поділ українського національного руху на окремі конкуруючі течії і боротьба між ними призводять до ідеологізації і політизації поняття «націоналізм».

Спочатку українські соціал-демократи цілком у дусі ортодоксального марксизму почали ототожнювати «український націоналізм» із «буржуазною інтелігенцією» та її намаганнями очолити визвольний рух мас. Саме тоді вони запровадили поняття «український буржуазний націоналізм». Лев Юркевич писав у 1910 р. про те, що «з відродженням неісторичних націй, з національною самоорганізацією в них класів — національна буржуазія, яка називає себе „інтелігенцією“, намагається стати на чолі народу, прикривається патріотичною ідеологією, котрою зодушевлює „інтелігенція“ народ на сліпу їй службу».[5] Одним із найактивніших опонентів «буржуазного націоналізму» був публіцист, який друкувався під псевдонімом «Дм. Закопанець» — у майбутньому автор відомого маніфесту радикального українського націоналізму Д. Донцов. Цікавим є той факт, що українських соціал-демократів, зокрема Д. Донцова та Л. Юркевича, вважав «буржуазними націоналістами» за їхні позиції щодо організації робітничого руху російський соціал-демократ, лідер більшовиків В. Ульянов (Ленін).