Як наведені факти в позначилася на становищі українських селян?​

У господарському житті населення українських земель відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодіння. Вже наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій (вотчин) — великих приватновласницьких земельних володінь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напівфеодальні форми праці залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.

Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивілів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їх наступ на території і права селянських общин, що виявлялося у привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.

1. Изменение климата. Около трех тысяч лет назад на территории нашей страны произошли из­менения природных условий. Климат стал засушливее, зима суровой и длительной, лето коротким и жарким, В этих условиях становилось все труд­нее заниматься земледелием. Урожаи не успевали созревать из-за осенних дождей, и люди не могли сде­лать необходимые запасы продуктов. Поэтому древ­ние жители больше внимания стали уделять скотоводству. Поселения превращались в зимовки скотоводов, земледелие стало приобретать подсобный характер. Люди все больше стали держать скот, спо­собный круглый год находиться на подножном кор­му, тебеневатъ, т.е. добывать из-под снега корм. Та­кими животными были лошади и овцы

Священный союз был сформирован после победы антинаполеоновской коалиции над империей Наполеона Бонапарта. Полагая, что причиной наполеоновских войн была Французская революция, державы-победители (Пруссия, Австрия, Россия) договорились противостоять революциям в Европе. Таким образом, Священный союз стал консервативным военным блоком, задача которого заключалась в совместной обороне от внутреннего врага. Страны-участники обязывались подавлять любую революцию в любой стране в Европе.

Александр I послужил идейным вдохновителем Священного союза как противник революций, сторонник постепенного, медленного развития.