Проанализируйте Лигу Наций и систему Версаль-Вашингтон. Лига Наций Версальско-вашингтонская система Цель Международный роль в отношениях​

Европейская (Версальская) часть этой системы в значительной степени была сформирована под влиянием политических и военно-стратегических соображений государств-победителей (главным образом, Великобритании и Франции) при игнорировании интересов побеждённых и вновь образованных стран (Австрия, Венгрия, Югославия, Чехословакия, Польша, Финляндия, Латвия, Литва, Эстония).

Объяснение:

Основная цель Великобритании в междувоенный период состояла в сохранении своей роли политического центра мира и верховного арбитра в европейских делах, что требовало прежде всего поддержания европейского «баланса сил». Европейское равновесие при косвенном британском контроле позволило бы Великобритании более активно противостоять двум основным угрозам её положению в мире, исходившим от СССР и США. Для этого Великобритании требовалось ослаблять преобладающее влияние Франции за счёт усиления позиций Германии. Отражением этого подхода стала «политика умиротворения», сводившаяся к ревизии существующего мирового порядка под контролем Великобритании. В результате, однако, к концу 1930-х годов к двум традиционным угрозам британским интересам со стороны СССР и США добавилась угроза со стороны Германии, что поставило Великобританию перед проблемой выбора будущего партнёра[1].

Вашингтонская система, распространяющаяся на Азиатско-Тихоокеанский регион, отличалась несколько большим равновесием, но также не была универсальной, поскольку в число её субъектов не были включены СССР и Китай, которые могли бы стать гарантами от японского экспансионизма в сотрудничестве с США и Великобританией. Нестабильность Вашингтонской системы обуславливали неопределённость политического развития Китая, милитаристский внешнеполитический курс Японии, изоляционизм США и пр.

вот ☺️

Виховання і навчання в українських землях в добу феодальної роздрібненості ґрунтувалося на освітніх традиціях Київської Русі. У період переходу від язичництва до християнства паралельно існували язичницькі та християнські школи. За князюванпя Володимира Великого і Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної і церковної політики. Було утворепо три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, що утримувалася за рахунок князя — це прототип державного навчального закладу; школа "книжного вчення", основною метою якої була підготовка священиків і ченців; світська школа домашнього навчання, де навчались діти ремісників і купців. Школи організовувались за грецьким зразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови, переважно грецьку й латинську. Викладання в школах провадилося церковнослов'янською мовою, їх основним завданням було не лише здобуття початкової освіти, але й вивчення основ православного віровчення, єднання парафіян навколо церкви. Вказані типи шкіл проіснували аж до XVI ст. Пастор Павло Одерборн, який побував в Україні у 70-х рр. XVI ст., у своїх спогадах писав, що "русипи завжди мали школи при церквах і монастирях, де діти навчалися основам письма і лічби, молитвам і апостольським символам

Виховання і навчання в українських землях в добу феодальної роздрібненості ґрунтувалося на освітніх традиціях Київської Русі. У період переходу від язичництва до християнства паралельно існували язичницькі та християнські школи. За князюванпя Володимира Великого і Ярослава Мудрого шкільна освіта стала частиною загальнодержавної і церковної політики. Було утворепо три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, що утримувалася за рахунок князя — це прототип державного навчального закладу; школа "книжного вчення", основною метою якої була підготовка священиків і ченців; світська школа домашнього навчання, де навчались діти ремісників і купців. Школи організовувались за грецьким зразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови, переважно грецьку й латинську. Викладання в школах провадилося церковнослов'янською мовою, їх основним завданням було не лише здобуття початкової освіти, але й вивчення основ православного віровчення, єднання парафіян навколо церкви. Вказані типи шкіл проіснували аж до XVI ст. Пастор Павло Одерборн, який побував в Україні у 70-х рр. XVI ст., у своїх спогадах писав, що "русипи завжди мали школи при церквах і монастирях, де діти навчалися основам письма і лічби, молитвам і апостольським символам