В эпоху неолита был освоен​

В эпоху неолита был освоен изготовления керамических сосудов

В эпоху неолита был освоен изготовления мотыги, и от собирательства перешли к земледелию

Объяснение:

1и изготовления керамических сосудов изготовления мотыги.

Відповідь:

-650: 8 століття до н.е.

1340: 14 століття

1720: 18 століття

1954: 20 століття

Пояснення:

Для визначення століття, пов'язаного з певним роком, необхідно розділити рік на 100 і округлити результат до ближчого більшого цілого числа. Давайте перевіримо кожен з наведених років:

-650: Зменшимо число на 1 і поділимо його на 100. (-650 - 1) / 100 = -7.5. Оскільки результат виходить від'ємним, нам потрібно врахувати, що століття буде одиницею менше, ніж випливає з округлення. Отже, століття для року -650 буде 8 століття до нашої ери.

1340: Поділимо 1340 на 100. 1340 / 100 = 13.4. Оскільки результат виходить додатнім і містить десяткову частину, ми все одно округлимо його до ближчого більшого цілого числа. Отже, століття для року 1340 буде 14 століття.

1720: Поділимо 1720 на 100. 1720 / 100 = 17.2. Оскільки результат містить десяткову частину, ми все одно округлимо його до ближчого більшого цілого числа. Отже, століття для року 1720 буде 18 століття.

1954: Поділимо 1954 на 100. 1954 / 100 = 19.54. Знову ми округлимо результат до ближчого більшого цілого числа. Отже, століття для року 1954 буде 20 століття.

Отже, століття для наведених років будуть наступними:

-650: 8 століття до н.е.

1340: 14 століття

1720: 18 століття

1954: 20 століття

Объяснение:

Літопис Самуїла Величко — монументальний твір історико-мемуарної прози XVII—XVIII століть, який поряд із Літописом самовидця, Літописом Григорія Граб'янки та «Історією Русів» створює комплекс козацької історіографії.

Сам літопис не дійшов до нас у належному вигляді — сильно пошкоджено перший том, значно менше — другий. Цілком ймовірно, що книга не закінчувалася 1700 роком, що і в заголовку, і в багатьох місцях третього тому згадуються події принаймні до 1720 року. З цієї причини поширена думка, що втрачені й заключні сторінки літопису.

Самуїл Величко для створення свого Літопису не обмежився вузькими локальними матеріалами та власними спогадами. Навпаки, він використав різні іноземні джерела. Найбільш вірогідним джерелом Величко вважається «діаріуш» (Щоденник) козацького літописця Самуїла Зорки, особистого писаря гетьмана Богдана Хмельницького та дрібні козацькі «кронички» (хроніки).