Туристские маршрутыУстанови взаимосвязь.​

Я незнаы и не знаю почему ты меня так сильно достал и меня никто не любит и ты меня не знаешь почему я так сильно люблю тебя и

Объяснение:

Звісно, не можна заперечувати ролі Петра I у намаганні перевести стрілки подальшого розвитку московської державності - на той час цілковито азіатської за своєю сутністю та менталітетом - на європейські рейки, "прорубати вікно в Європу", що йому, з точки зору історичної ретроспективи, певною мірою вдалося зроби

Здійснювалося це, безперечно, досконало опанованими - на відміну від грамоти, бо писав цар із грубими помилками - азіатськими методами державного управління. Наріжними каменями цих методів були кривавий терор щодо підданих та абсолютна неповага до Людини, як до вінця Божого творіння.

До речі, обставини смерті царя Петра I майже не відрізняються від обставин смерті іншого кривавого московського тирана вже іншої історичної доби Йосифа Сталіна, який також помер на самоті, покинутий усіма. І є обґрунтовані припущення, що його також було отруєно.

Щоправда, Росія, яка за указом 1713 року царя Петра I стала називатися московська держава, європейською державою в повному розумінні цього слова так і не стала.

Запозичивши в Європи лише зовнішні позірні форми державного управління - вибори, парламент, тощо - навіть сучасна Росія лишається на ментальному рівні радше азіатською державою.

 

При цьому пан Табачник, звісно ж, свідомо лукавить, стверджуючи, що українських письменників рівня Толстого та Достоєвського просто не існує в природі, замовчуючи при цьому причину такого дійсно ганебного явища.

Причина ж полягає в тому, що за білої московської імперії українська мова перебувала де-юре й де-факто під тотальною забороною, а за червоної імперії, у 30-х роках минулого століття, було винищено практично всіх українських письменників та чи не всю україномовну інтелігенцію. Про це, ніби, пан Табачник писав навіть у своїй докторській дисертації.

До речі, публічного захисту дисертації не було, а сам текст дисертації недоступний у відкритих джерелах, що, треба думати, є свідченням її доленосного значення для вітчизняної історичної науки. Якщо брати до уваги те, як високо "злетів" громадянин Табачник на момент "захисту" докторської дисертації, то можна припустити, що жодного захисту не було взагалі, а доктором він став цілком незаслужено.

Як, до речі, і полковником запасу Збройних Сил України - і це при тому, що в армії не служив і дня. От тільки звання полковника запасу в нього потім відібрали, а звання доктора історії іще ні.

 Лев Толстой є загальновизнаним світовим авторитетом не лише для міністра Табачника чи автора цього допису. Тож треба думати, що вище наведена характеристика царя разом з іншими, наприклад, "це той перший, що розпинав нашу Україну" Тараса Шевченка - має бути присутня якщо не в підручнику з історії для школярів (беручи до увагу наявність у цитаті загальновизнаного світового рівня класика російської літератури не зовсім нормативної лексики), то, принаймні, у майбутньому спільному для України та Росії посібнику для вчителів історії.

1708 рік. Поголівне - за різними оцінками, понад 14 тисяч - знищення населення гетьманської столиці Батурина, разом із жінками та дітьми. Саме місто після пограбування було вщент спалене й зруйноване, включно із церквами, яких у 20-тисячному місті було аж 40, та монастирем. Понад 30 тис. явних і неявних прихильників Мазепи було посаджено на палю, колесовано, четвертовано, повішено чи позбавлено життя іншим чином. Для залякування мирного українського населення трупи невинно убієнних сплавляли на плотах.

1709 рік. Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Зокрема, це Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький. Саме вони відіграли визначальну роль у культурному розвитку тодішньої Московії.

1713 рік. Московія за наказом Петра змінює назву на "Росія" - грецьке звучання слова "Русь". У такий іб московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, привласнили тисячолітню історичну та духовну спадщину русинів-українців. 104 версти Ладозького каналу були густо встелені трупами кільканадцяти тисяч українських козаків.

1722 рік. Зі створенням Малоросійської колегії було фактично покладено край державній системі управління України.

Цар Петро I - один із найжорстокіших катів України. Його злодіяння проти українського народу цілком спів мірні зі злодіяннями Гітлера чи Сталіна, дифірамби яким українці ніколи не співали навіть в умовах іноземної окупації.

19 апреля 1926, Владивосток - 22 сентября 1991, Москва

В 1943 - курсант Высшего военно-морского училища им. Фрунзе. Боевой путь в составе 1369-го стрелкового полка 417-й стрелковой дивизии.

В 1951 году окончил режиссерский факультет ВГИКа (мастерская И.Савченко).

В 1951-1956 — режиссер Дальневосточной студии кинохроники.

В 1956-1958 - Одесской киностудии, с 1958 - режиссер ЦСДФ (Москва).

Похоронен на Головинском кладбище в Москве.

Подробнее на Кино-Театр.РУ https://www.kino-teatr.ru/kino/director/sov/252049/bio/