Как сделать историю5класс стр 18-20

ответ:

1   "нерюрикович"

при правлении бориса годунова была прервана династия рюриковичей, правившая на руси на протяжении семи столетий. 15 мая 1591 царевич дмитрий, младший сын ивана грозного, при невыясненных обстоятельствах погиб в городе угличе. народная молва приписала вину за гибель мальчика борису годунову, который в то время был фактическим правителем московии (формально царем был федор иванович).

2   коварный отравитель?

годунов имел репутацию коварного отравителя. его обвиняли в отравлении двух царей – ивана грозного и федора ивановича, сестры царицы ирины, герцога ганса датского,   дочери герцога магнуса датского и многих других. однако нет ни одного доказательства хотя бы одного преступления.

3   избранник народа

борис годунов был первым избранным царем в россии. в феврале 1598 года земский собор избрал его на царство и принес ему присягу на верность. несмотря на царский титул, народ считал годунова «неполноценным» монархом, поскольку считалось, что только «природный» царь может быть носителем благодати божией.

4   патриаршество на руси

стараниям годунова на руси появился свой патриарх: в 1589 им стал московский митрополит иов. это было величайшим событием в россии: учреждение патриаршества способствовало росту международного авторитета страны и наделяло московское царство неформальным статусом «правопреемницы византии».

5   царь-инноватор

борис был неравнодушен к разного рода инновациям. так, при нем в кремле был сооружён водопровод, по которому вода поднималась мощными насосами из москвы-реки по подземелью на конюшенный двор.

6 "крепостник"

борис годунов ввел крепостное право на руси, объявив мораторий на юрьев день, когда крестьянин после завершения сельскохозяйственных работ мог перейти от одного землевладельца к другому. этим решением годунов хотел расположить к себе дворянство, мелких помещиков, чтобы они стали для него поддержкой в противостоянии с боярством.

7   великий голод

в 1601 году в россию пришел великий голод, который продлился до 1603 года. народ вспомнил об антихристе. по москве поползли слухи о преступлениях бориса: дескать, и иван грозного он отравил, и царевича дмитрия убил, и к смерти федора иоанновича руку приложил. развиться слухам о пришествии антихриста в нечто массовое и боевое помешали внезапная кончина годунова и пришествие на русь «чудом спасенного» царевича дмитрия.

объяснение:

Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців