1)«Сотни тысяч киргизов являются безземельными, в буквальном смысле слова, а если возьмем малоземельных …не меньше миллиона», - писал Т.И.Седельников. О какой проблеме он писал? 2)что послужило поводом к началу восстания 1916 года? 3)Кто из представителей радикальной интеллигенции призывал к вооруженному сопротивлению Указу царя?...

 1. установіть хронологічну послідовність подій:
   1. утворення романом мстиславовичем Галицько-­Волинської держави.
    2. битва союзного війська русичів
та половців проти монголів на р. калці
    3. облога й розорення києва військами
хана Батия
5. нехтування удільними
князями загальнодержавних інтересів, відсутність єдиної об’єднаної армії
3.ОРда-  войско-стая врагов-кочевников-захватчиков, адинистративно-территориальная единица. 
Баскаки- представители одрдынского хана на Руси.
Ярлык- ханская грамота, дающая право русским князьям править в своих владениях 
Улус ( люди, племя, держава) - название племени, административное образование у степных народов. 
Золотоординское ярмо - власть монголо-татарских феодалов на завоеванных территориях.

 

Відповідь:

надіюсь до Пояснення:

Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.

Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав  би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].