Здобутки франції під час революції 1848-1849​

Революція 1848 року у Франції (фр. Révolution française de 1848) — буржуазно-демократична революція у Франції, одна із європейських революцій 1848–1849 рр.. Завданнями революції було встановлення цивільних прав та свобод. Вилилася 24 лютого 1848 в зречення від престолу колись ліберального короля Луї-Філіпа I і проголошення Другої республіки. У президенти нової держави було обрано в подальшому ході революції, після придушення соціал-революційного повстання в червні 1848, племінника Наполеона Бонапарта Луї-Наполеон Бонапарт.

В результаті червневого вибуху буржуазно-демократичні перетворення, початі тимчасовим урядом, були припинені. Влада була вимушена закрити радикальні газети, клуби та товариства. Але загальне виборче право збереглося, і це дозволило провести в грудні 1848 року всенародні вибори. Очікувалося, що головна боротьба розгорнеться між кандидатами великої буржуазії Кавеньяком і дрібної буржуазії Ледрю-Ролленом. Але несподівано переважна більшість виборців проголосувала за племінника Наполеона, сорокарічного принца Луї Бонапарта. Його підтримали в основному селяни, робітники, міські низи і частина дрібної буржуазії, оскільки з ім'ям Наполеона вони пов'язували минулу велич країни і сподівалися, що новий президент буде проявляти таку ж увагу до потреб простих французів, як і його знаменитий дядько[5].

1.Исторические периоды : Первобытное общество Древний мир (до 476 года) Средние века (476—1492) Новое время (1492—1789) Новейшее время (1789—1945) Современная история (после 1945 года). Сре́дние века́ (средневеко́вье) — эпоха господства в Западной и Центральной Европе феодального экономического и политического строя и христианского религиозного мировоззрения, наступившая после крушения античности.2.

Люди вынуждены были покидать свои территории и искать приюта в Римской Империи. Первоначально, Империи были на руку такие переселения увеличивались налоги, а значит и гос казна. Однако с каждым годом поток иноземных переселенцев набирал все более масштабный характер, и контролировать их было все сложнее.Люди в

Начиная с 3 века, военные действия против Римской Империи начали союзы готов, которые к тому времени успели захватить территорию Причерноморья. Первая битва между римлянами и готами состоялась в 378 году. Рез-тат стал полный крах римской армии и убийство императора. После фактически полувекового перерыва, войска готов взяли в окружение Рим. В городе свирепствовал голод и инфекционные болезни, но римляне не собирались сдаваться и не приняли условий Аллариха, который возглавлял вражескую армию. Готам удалось захватить Рим. Впервые за всю свою историю Римск Империю смогли захватить варварские племена. Окончательно уничтожить Рим смогли вандалы. Огромное кол-во римлян были убиты, выживших забрали в рабство. Но полный крах Римской Империи последовал после захвата ее гуннами. Племена китайских кочевников, которые постепенно уничтожали все народы, проживающие на их пути, смогли добраться и до Римской Империи. Вождь гуннов, Аттила, свирепствовал на терр Италии два года. Римским полководцам, которые все это время находились в тылу, удалось пойти в сговор с невестой Аттилы, которая в день свадьбы убила своего мужа. Таким образом, у римлян появилась маленькая надежда на то, что Империя все-таки возродится. Ослабевшее гос-во не имело возможности защищать свой народ. Чтобы хоть каким-то образом укрепить гос казну, власти Рима подняли налоги. Обедневшее население не имело возможности их платить. Более того, отсутствие земельных наделов порождало страшный голод. Римляне, которые славились как сильная гордая нация, вынуждены были зарабатывать на пропитание, прислуживая варварам. Христианская церковь, которая к тому времени стала гос религией, внесла и свою лепту в исчезновение у римлян веры. Духовные проповедники объясняли тяжелое время как расплату за языческое и советовали смириться с падением гос-ва, так как это единств выход обрести К 476 году стало очевидным, что Зап Римская Империя обречена. Символично, что последним римским Императором был молодой юноша Ромул Августин имя которого было такое же, как и основателя Рима.

Після Льва зробився князем син його Юрий І. В його руках зібралися усі Романові землі, бо про Мстиславових синів нічого не чути; Юрий переніс столицю до Володимира (Волинського).

За його князювання Поляки забрали назад Люблинську землю, - нічого не й те, що він оженився на доньці князя Куявського (одно з польських князівств) Казимира, та був з ним в союзі.

Инший союз був з пруським (німецьким) хрестоносним рицарством. Ще за Данила почався сей союз - найбільш проти великого князівства Литовського, що по смерти Мендовга дуже зміцняється і стає дуже небезпечним сусідом для Галицько-волинської держави.

Взагалі ж князювання Юрия було часом розцвіту і сили Галицько-Волинської держави. Між иншим за Юрия І в галицько-волинських землях поставлений був свій митрополит Ніфонт, бо київський переїхав на північ у Володимир Суздальський.

Объяснение: