По всемирной сор прямо сейчас ​

Відповідь:

1. Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія.

2. Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся,  Лемківщина.

3. 84,5 % (4,9 з 5,8 млн українців)

4.  Конституція гарантувала громадянам демократські права й свободу слова, організацій, друку, зборів, а також рівність всіх громадян перед законом.

5.

6. Політика асиміляції - це гноблення людності іншою державою і постає як наслідок відповідальності державної політики, спрямованої на ізоляцію завойованого народу від власної історії, культури, мови; також може проявлятися у прямій забороні виявляти свої етнічні ознаки: мову, культуру, традиції, звича б і стиль життя. Саме в таких умовах агресивної асиміляційної політики окупаційних держав – Польщі, Угорщини, Румунії і особливо Росії – здійснювалася багатовікова асиміляція (денаціоналізація) українців.

7. Польський уряд поділив країну на дві території: «Польщу А» та «Польщу Б». До першої входили етнічні польські землі, до другої — переважно західноукраїнські та західно-білоруські. Для території «А» був визначений швидкий індустріальний розвиток, а територія «Б» мала залишатися ринком збуту польських товарів та джерелом сировини.

"Східні креси" - польська назва територій сьогоденної Західної України, Західної Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польської республіки; «східна околиця».

8. Парцеляція - це невелика доля, поділ, подрібнення ґрунтів на невеликі ділянки (парцели), призначені для продажу або оренди. Була поширена в Галичині, Буковині, Закарпатській Україні під час перебування західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини.

9.  «Про державну мову і мову урядування органів державної влади та органів самоврядування влад адміністративних» - закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

10. Осадники - це поселенеці, переселенеці, солдати у відставці, офіцери польської армії, члени їх сімей, а також цивільні добровольці-переселенці з числа поляків, які проживали на так званих «землях коронних» та отримали після закінчення радянсько-польської війни земельні наділи на територіях Західної України (зокрема Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся) і Західної Білорусі.

Пояснення:

Поділи Польщі сталися наприкінці XVIII століття, і були зумовлені двома основними причинами:

- внутрішньою: кризою всередині країни;

- зовнішньою: зовнішньою політикою сусідніх держав (зокрема прагненням Бранденбурзько-Прусської держави об’єднати прусські землі).

Перший поділ Польщі

В червні 1772 року – дата підписання договору представниками Росії, Пруссії та Австрії, згідно з яким були анексовані так звані санітарні території по периметру Речі Посполитої – великої держави, що за минулих часів займала територію сучасної Польщі, Прибалтики, частково Білорусі та України.

Другий поділ Польщі

В 1793 році в місті Гродно відбувся сейм, згідно якого відбувся другий поділ Польщі.

Результати другого поділу для союзників:

Росія приєднала до себе землі Білорусі, Східну Волинь, Поділля, Брацлавщину та Київщину.

Пруссія захопила всю Великопольщу та частину Мазовію.

Третій поділ Польщі

Цей поділ призвів до останнього поділу Польщі, після якого Річ Посполита припинила своє існування.

Результати третього поділу для союзників:

Росія здобула Західну Білорусь і Західну Волинь, а також Литву та Курляндію.

Пруссія приєднала до себе частину Підляшшя та Мазовецьких земель. В результаті Варшава відійшла до Пруссії.

Четвертий поділ Польщі

Також має місце й четвертий поділ Польщі, який відбувся на початку Другої Світової війни у вересні 1939 року. Передумовою цього поділу стало підписання договору між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною. В ньому зазначалося, що кордон між союзними державами пройде «приблизно по лінії річок Нарва, Вісла, Сана».

Анексовані СРСР польські землі були включені до складу УССР та БССР.