мне через несколько минут здавать. ​

Відповідь:

Формально вищим органом державної влади вважалися народні збори (апелла), які приймали закони й обирали посадових осіб. Однак після реформ Лікурга вони перестали самостійно розробляти закони і навіть втратили право законодавчої ініціативи. Виступати на зборах могли лише вищі посадові особи - царі, ефори, геронти. Рядовим громадянам це заборонялося. Апелла могла прийняти або відхилити пропонований їй законопроект. Результати голосування визначали призначені «обліковці» на слух. Цей б підрахунку голосів ще античні автори вважали, примітивним. Якщо збори приймали неправильне рішення з точки зору царів і геронтів, їх дозволялося розпустити, а рішення відмінити. Прийняті зборами закони не дозволялося обнародувати.Реформи Лікурга-це комплекс перетворень соціально-економічного і правового характеру, в результаті яких ненависна демосу знать формально зникла, ніби розчинилася в масі спартанських громадян. Усі спартанці, які призивалися в ополчення, були наділені земельними ділянками (клерами). В Лаконіці і Мессенії їх налічувалося близько 10 тис. Клер вважався невідчужуваним, потомственним володінням, а оскільки земля була власністю держави, то його не можна було продати, подарувати, оформити у спадок. Розміри ділянок були однакові для всіх, тим самим на основі економічної рівності стверджувалась «община рівних». Ділянки обробляли ілоти, обов'язком яких було утримувати спартанця та його сім'ю.

Становище ілотів можна розглядати як специфічний різновид античного рабства. Особливість правового становища ілота в тому, що він не був відокремлений від засобів виробництва, самостійно вів господарство, користувався своєю худобою та інвентарем, половина зібраного ним урожаю залишалася в його розпорядженні. Однак спартанці мали над ілотами абсолютну владу.

Пояснення:

Объяснение:

Герасим был угнетён этой барыней, влачил самое жалкое существование, ведь его оторвали от его любимой крестьянской работы, лишили возможности жениться на любимой женщине, а потом ещё и заставили отказаться от дорогого ему существа – собаки Муму. Герасим, не посмевший возразить барыне и заступиться за собаку, не мог больше ничего терпеть, никакого вмешательства барыни в его жизнь, поэтому он уходит в свою деревню и занимается прежней крестьянской работой, не встречается больше с женщинами и не держит собак