(чинники, що сприяли розвитку культури)(чинники, що заважали розвитку культури) тема: розвиток освіти і науки на укр. землях у 20-90 роках 18 століття

Реформи забезпечили перехід Японії до ринкових відносин. У країні сформувалась унікальна економічна система, об'єднана типовими азіатськими неформальними зв'язками — відносинами серед представників як ділових кіл, так і ділових кіл та держави. Найважливішою особливістю цієї моделі було поєднання ринкових відносин із їх державним регулюванням, ринкової конкуренції з економічним плануванням. Формально держава відігравала незначну роль: державний бюджет Японії перерозподіляє лише третину ВВП. Це приблизно однаково зі США і набагато менше, ніж у європейських країнах, де ця частка може перевищувати 50 % (наприклад, у Швеції). З такого погляду економіка Японії належить до однієї з найліберальніших у світі. Проте лише деякі азіатські країни (наприклад, Південна Корея або Китай) можуть посперечатися з Японією за рівнем жорсткості й ефективності впливу уряду на економіку.

Японський уряд розробляв стратегічні плани розвитку загалом (1948—1952; 1951—1953 рр. — плани відбудови народного господарства; 1955—1959 рр. — план самозабезпечення, 1957—1960 рр. — довготерміновий план економічного розвитку; 60-ті роки — план подвоєння національного доходу тощо), а вже на їх основі великі компанії формували власні плани. Уряд був представником бізнесу на зовнішньому ринку, захищав його всіма можливими а бізнесмени виконували вказівки уряду. Відступників суворо карали, тому часто японську промислову систему називають "корпорація Японія"

Мерой всего греки считали человека, поэтому именно пропорции человеческого тела заложены в облике античных колонн.Храмы по праву являются величайшим достижением греческого строительного искусства. Греки считали их жилищем богов, поэтому внутри храмов в древности могли бывать только жрецы, да и то лишь во время празднеств. Народ же видел храм только снаружи. Храм выделялся среди городских построек, располагаясь на самой возвышенной точке. Его основные особенности сформировались в VII в. до н.э., так что как следует судить, достаточно целостно обозначились уже в VIII в. до н.э. Фасад храма не был выразительным и значительным, как это стало позже, в римском храме. Его великолепие выражалось за счёт рельефов (статуй), которые в основном прорабатывались уже на этапе строительного плана! Они изготовлялись для украшения здания, заодно повествуя о легенде бога, которому посвящался храм, и чья статуя располагалась внутри строения. Внешнее впечатление сакральности созданного храма достигалось тем, что поклонение проводилось снаружи, под открытым небом. Животные приносились в жертву на алтаре, обычно размещённом перед восточным фасадом храма, где также проводились молитвенные церемонии в честь бога или богини. Сам храм был своего рода дополнительным подарком богу и воспринимался как его дом, хотя фактически местом обычного пребывания небожителей считалась гора Олимп. Как правило отдельный храм посвящался какому-то одному богу, и лишь изредка возводился сразу для нескольких. Как закрытое место поклонения, с прихожанами, собирающимися снаружи, храм оставался зданием без окон. В большинстве храмов свет проникал в наос (священная комната, где находилась статуя определённого бога) только через дверь, но иногда существовало и отверстие в крыше, которая служила источником дополнительного освещения. Наос чаще всего освещался свечами или факелами.