98 только 2. поясніть, чому прагнення автономії було панівним напрямком в українському русі в наддніпрянській україні. 3. прочитайте уривки із джерел, які відображають процес зміни програмових положень революційної української партії (руп) та її наступниці української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп), і дайте відповіді на запитання. із програмових положень революційної української партії (руп) та української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп) 1) «самостійна україна», 1900 р.: «одна-єдина, неподільна, вільна, самостійна україна від сяну аж по кавказ»; «усі, хто на цілій україні не за нас, ті проти нас. україна для українців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя. і пам'ятаймо, що слава і побіда — се доля борців за народну справу». 2) 1902 р.: «ідеалом партії є вільна, самостійна україна з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм». 3) 1903 р.: «ітогляд "самостійної україни" не є тепер типовим для нашої партії»; «національне питання вигадала буржуазія, щоб затемнювати самосвідомість пролетаріату»; «руп перейшла на загальні засади марксизму, вимагаючи національної автономії україни». 4) 1904 р.: «"самостійна україна" була теоретичною помилкою». 5) 1905 р.: «гасло "самостійна україна" руп хутко змінила на "автономію" й прийняла назву усдрп». 1. як змінювалися програмові положення щодо державного статусу україни? 2. про що свідчили ці зміни? 3. чим вони були зумовлені?

ответ:

объяснение:

столипіиська аграрна реформа та її вплив на розвиток наддніпрянської україни.

революція 1905—1907 років завершилася поразкою. правлячі кола імперії зберегли владу, проте вони все більше усвідомлювали необхідність змін. однією з головних причин революції було аграрне питання, розв’язати яке шляхом реформи запропонував голова ради міністрів і міністр внутрішніх справ петро столипін (1862— 1911). реформа була започаткована указом від 9 листопада 1906 р. і завершилася законами від 14 червня 1910 р. та 29 травня 1911 р.

Обращаясь к тематике, александр сергеевич пушкин пишет поэму «полтава» . произведение написано в 1828 году. в этот период поэт был увлечен личностью петра i, его военными .  в поэме «полтава» а. с. пушкин создает образ петра, гениального полководца, который своей деятельностью притягивает простых солдат. внешность царя примечательна. перед решающим полтавским боем со весь облик петра говорит о его готовности к решающей схватке. сам бог руководит его действиями:   тогда-то свыше вдохновенный  раздался звучный глас петра:   «за дело, с богом! »  характеризуя царя-полководца, пушкин одновременно использует антонимы, показывая тем самым «божью грозу» для шведов и мудрого военного начальника для воинов:   …выходит петр. его глаза  сияют. лик его ужасен.  движенья быстры. он прекрасен,  он весь, как божия гроза.  непосредственно во время полтавского боя петр сам принимает участие в сражении: «он промчался пред полками, могущ и радостен, как бой» , воодушевляя своим личным примером полк.  после битвы царь пирует, отмечая победу, и в этом эпизоде петр вновь прекрасен своей душевной щедростью:   при кликах войска своего,  в шатре своем он угощает  своих вождей, вождей чужих,  и славных пленников ласкает,  и за учителей своих  заздравный кубок подымает.  итак, анализируя текст пушкинской поэмы «полтава» , видим, что поэта привлекает полководческий дар петра i, его желание укрепить границы россии и показать всем, в первую очередь , военную силу своей страны. петр в поэме – олицетворение военного гения. и для а. с. пушкина здесь важна не только конкретная личность российского самодержца, но и его победы на благо отечества:   в гражданстве северной державы,  в ее воинственной судьбе,  лишь ты воздвиг, герой полтавы,  огромный памятник себе. 

Алябьев и голосов считали, что нужно сначала думать о душе, а потом о знаниях.  князь хворостинин считал, что московские порядки плохие, следует делать всё как на западе.  ордин-нащёкин считал, что надо брать лучшее с запада, но не забывать и о своих порядках. он предлагал предоставить , возвращающее выборный авторитет земским избам и ущемляющее всевластие воевод. он полагал, что такая система обеспечит наибольшие возможности подъема на местах и не причинит ущерба центральной власти.