Вставьте слова 8 класс политике императрицы екатерины великой направленной на укрепление феодального землевладения во второй половине xviii в. (1) окончательно оформилось как господствующее сословие и стало социальной базой (2 при екатерине ii (3) достигло своего расцвета. вследствие ухудшения положения, всё больше усиливалось недовольство (4), которое со временем переросло в грандиозное по своим масштабам ) под руководством (6). а) абсолютизм, б) дворянство, в) крепостничество, г) крестьяне, д) восстание, е) емельян пугачёв ж) степан разин з) голод

Дворянство – экономически и политически господствующий класс. Дворяне владели большей частью земли, эксплуатировали живших на этих землях крестьян. Им принадлежало монопольное право на владение крепостными. Занимая все командные должности государственного аппарата они составляли его основу. Права: владение землей и  крепостными, сословное самоуправление, освобождение от налогов, рекрутской повинности  и телесных наказаний.

   Духовенство. Делилось на черное и белое. Наиболее преданных церковников самодержавия стремилось привлечь к своей социальной среде, где господствовала дворянская аристократия. Награжденное орденами духовенство приобретало дворянские права. Белое духовенство получало наследственное дворянство, а черное – возможность передавать имущество по наследству вместе  с орденом.  Права: владение землей и   крепостными, сословное самоуправление, освобождение от налогов, рекрутской  повинности  и телесных наказаний.

    Крестьяне. Феодально-зависимые крестьяне составляли основную массу населения, и подразделялись на помещичьих, государственных посессионных и удельных, принадлежащих царской фамилии. Положение помещичьих крестьян было особо тяжелым. Помещики распоряжались крестьянами как своей собственностью. Труд посессионных крестьян был малопроизводителен, из-за чего в промышленности стало все больше увеличиваться применение наемного труда.  Обязанности как собственности дворян: барщина, оброк и др. повинности. Обязанности как подданных государства:  рекрутская повинность, уплата  налогов.  Права: общинное владение землей, общинное  самоуправление.

 Городские обыватели. Это сословие делилось на 6 групп: почетные граждане, купцы, цеховые мастера, мещане, мелкие собственники и рабочие люди, т.е. работавшие по найму. Почетные граждане пользовались рядом привилегий: освобождались от телесных наказаний, от личных повинностей. Купечество делилось на 2 гильдии. Первая - оптовые торговцы; вторая розничные торговцы. Группу цеховых составляли ремесленники,  приписанные к цехам, делясь на мастером и подмастерьев. Городское население составляли мещане, в основном работавших по найму на фабриках и заводах. Права: занятие городскими промыслами и мелкой торговлей,  сословное самоуправление. Обязанности: рекрутская повинность, уплата налогов.

   Казачество как сословие утвердилось только ко второй половине 19 века. В 1837 г. государство стремилось выделить казачество среди остального населения. Все казаки получали наделы по 30 десятин земли. Земли казачьего дворянства в 1848 г. были объявлены потомственной собственностью. Всеми этими мерами царизм стремился законсервировать экономический и общественно-политический уклад казачества. Полицейские обязанности: ночные разъезды в городах, поимка беглых, конвой казенных транспортов, побуждение к платежу податей и исправлению недоимок, наблюдение за благочинием на ярмарках, и др. Хозяйственные: развозка, хранение и продажа продовольствия, сбор податей, разные поручения при казенных заготовках.

   Государство стало создавать новые казачьи войска для охраны границ. Так было образовано Сибирское казачье войско, а затем Забайкальское. К середине XIX века в России существовало девять казачьих войск: Донское, Черноморское (позднее преобразованное в Кубанское), Терское, Астраханское, Оренбургское, Уральское, Сибирское, Забайкальское и Амурское. Права: владение землей, освобождение от податей. Обязанности: воинская служба со своим снаряжением

Объяснение:

Мови Індії — мови корінного населення Індії. Індія — багатомовна країна, індійці розмовляють кількома сотнями різних мов. Як свідчить перепис 2001-го року, 29 різних мов мають понад мільйон мовців, 122 мови — понад 10 тис. мовців.

Статус офіційної мови Республіки Індія має мова гінді. Це вказано в Конституції Індії:

Офіційною мовою Союзу буде гінді з використанням письма деванагарі.

Ні Конституція, ні законодавство Індії не визначає державної мови. Конституція визнає англійську мову як допоміжну офіційну мову.

Мови Індії належать до кількох великих мовних сімей, найбільшими з яких індо-європейська (цими мовами розмовляє 70% індійців) та дравідійська (22% індійців). Інші мови Індії належать аустроазійської сім'ї та тибето-бірманської сім'ї. Існує також кілька ізолятів.

Впродовж тисячоліть контактів між 4 основними мовними родинами різні мови значно вплинули одна на іншу. Крім того мови Індії зазнали значного впливу з боку мов народів, з якими індійцям доводилося спілкуватися, особливо перської, англійської та португальської.Північні індійські мови, що належать до індо-європейської мовної сім'ї, розвинулися із стародавніх індоарійских, таких як санскрит, в середні віки пройшовши шлях через пракрити та апабхарамша. Серед дослідників не існує згоди, щодо точних дат виникнення сучасних північно-індійських мов, таких як гуджараті, гінді, маратхі, сараїкі, пенджабі, сіндхі, бенгалі, орія та ассамської мови. Вважається, що це сталося десь на межі першого та другого тисячоліття. На кожну із зазначених мов впливали мови сусідів, зокрема на гінді/урду та споріднену хіндустані особливий вплив мала перська мова.

Дравідійські мови Південної Індії виникли незалежно від санскриту. Найзначиміші серед них телугу, тамільська, малаялам та каннада. Аустроазійські та тибето-бірманські мови Північно-Східної Індії теж мали свій незалежний шлях розвитку.

Объяснение:

Окремі штати мають право встановлювати власні офіційні мови. Наприклад, у Таміл-Наду єдиною офіційною мовою є тамільська, а в штаті Карнатака статус єдиної офіційної мови має каннада. Штат Джамму і Кашмір має три офіційні мови — кашмірі, урду та догрі.

Загалом у країні нараховується 23 мови, які мають статус офіційних у певних її частинах. Наступна таблиця дає перелік цих мов станом на травень 2008-го року та регіни їх поширення.

Мова Сім'я Кількість мовців на 2001 (млн.) Регіони поширення

Ассамська індоарійська, східна 13 Ассам

Бенгалі індоарійська, східна 83 Західна Бенгалія, Ассам, Джхаркханд, Трипура

Бодо тибето-бірманська 1,2 Ассам

Догрі індоарійська, північна 0,1 Джамму і Кашмір

Гуджараті індоарійська, західна 46 Гуджарат, Махараштра, Таміл-Наду

Гінді індоарійська 422 Пояс гінді, Північна Індія

Каннада дравидська, південна 38 Карнатака, Махараштра, Таміл-Наду, Ґоа

Кашмірі дардична 5,5 Джамму і Кашмір

Конкані індоарійська, південна 2,5 Конкан (Ґоа, Карнатака, Махараштра, Керала)

Майтхілі індоарійська, східна 12 Біхар

Малаялам дравидська, південна 33 Керала, Лакшадвіп, Махе, Пудучеррі

Мейтей тибето-бірманська 1,5 Маніпур

Маратхі індоарійська, південна 72 Махараштра, Карнатака, Мадх'я-Прадеш, Ґуджарат, Андхра Прадеш, Ґоа

Непальська індоарійська, північна 2,5 Сіккім, Західна Бенгалія, Ассам

Орія індо-арійська, східна 33 Орісса

Пенджабі індоарійська 29 Пенджаб, Чандіґарх, Делі, Хар'яна

Санскрит індоарійська 0,05 Маттур

Санталі мунда 6,5 сантальські племена плато Чота Наґпур (штати Біхар, Чхаттісґарх, Джхаркханд, Орісса)

Сіндхі індоарійська, північно-західна 2,5 Ґуджарат, Махараштра, Раджастан, Мадх'я Прадеш

Тамільська дравидська, південна 61 Таміл-Наду, Карнатака, Пудучеррі, Андхра Прадеш, Керала, Махараштра

Телуґу дравидська, південно-центральна 74 Андхра Прадеш, Карнатака, Таміл-Наду, Махараштра, Орісса

Урду індоарійська, центральна 52 Джамму і Кашмір, Андхра Прадеш, Делі, Біхар, Уттар-Прадеш, Уттаракханд

Гінді — офіційна мова у штатах Уттар-Прадеш, Біхар, Джхаркханд, Уттаракханд, Мадх'я Прадеш, Раджастан, Чхаттісґарх, Гімачал-Прадеш, Хар'яна та в національній столиці, території Делі. Бенгалі — офіційна мова штатів Західна Бенгалія, Маніпур, Трипура, а також у деяких інших частинах північного-заходу. Маратхі - офіційна мова штату Махараштра, пенджабі — Пенджабу, Гімачал-Прадеш, Хар'яна. Офіційними мовами столиці Делі є гінді та пенджабі. Ґуджараті - офіційна мова Ґуджарату. Тамільська мова офіційна в Таміл-Наду, Пудучеррі та на Андаманських і Нікобарських островах. Малаялам офіційна в штатах Керала та Лакшадвіп. Каннада офіційна мова Карнатаки. Телуґу та урду офіційні мови Андхра Прадеш, Орія — Орісси, ассамська мова — Ассаму. Урду має офіційний статус у штатах Делі, Уттар-Прадеш, Біхар, Андхра Прадеш та Джамму і Кашмір. Англійська мова є допоміжною офіційною мовою у всьому Союзі, кожен із наведених штатів має ще одну допоміжну офіційну мову.