R На основі тексту складіть словничок «Середньовічні університети». По-діліться з класом, які із слів ви вже знали, а які виявилися новими.у XII-XIII ст. викладачі та студентитами.никаміських шкіл почали створювати особли-Університет (від латинсько-ві об'єднання, що називались університе-го — «сукупність, спільно-та») — вищий навчальний за-Університети не тільки давали висо-клад, де готують спеціаліс-тів із різних галузей знань, кий рівень освіти та свободи, а й забез- ведуть наукову роботу.печували розвиток науки, міста і навітьдержави, у якій вони діяли. Найперші з них виникли в Болоньї (Італія), Парижі (Франція), Оксфорді (Англія До кінця XV ст. у Європі було за-сновано понад 60 університетів. Університети самі обирали свого очіль-ректора, самостійно визначали склад викладачів і могли су-дити своїх учнів. Учні називалися студентами, що латиною означає«старанно вчитися».В університетах так само вивчали «сім вільних мистецтв», але навищому рівні. Провчившись п'ять-сім років, можна було вступитина старші факультети — богословський, юридичний і медичний.Основними заняттями вважалися лекції, що читалися вранці та вве-чері. Одягнений у чорну мантію магістр-викладач читав уголос яку-небудь учену книгу, не дозволяючи собі ні на букву відступити відтексту.Інший вид занять диспути словесні двобої, під час яких студен-ти вже мали право не тільки поставити запитання викладачу, ай висту-пити самі й навіть запропонувати будь-яку тему для обговорення.Перемагав на диспуті не той, хто більше знав, а той, хто переконливішедоводив свою точку зору.​

Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого —  карла великого  (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави  саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході.  ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні   та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого