sse1105
?>

Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?1.1. «...Тим часом підросло молоде покоління, яке в своїх молодечих серцях мало більше віри в життєві сили і майбутнє свого рідного народу, ніж його батьки. Воно знов підняло прапор нашої національної самостійності і почало закликати до праці. Се покоління назвалося народовцями. Народовцями, - бо своєю задачею вважало працю для народу в рідній мові того народу...» (М. Лозинський)1.2. «...Один зі старших руських діячів, о. Стефан Качала, член-засновник "Матиці", який разом із молоддю старався скерувати "Матицю" на добру дорогу, виклав у газеті "Слово" проект заснування нового товариства для ти народу і поставив йому за мету: "сприяти розвитку народно ти в напрямах моральному, матеріальному і політичному через видання практичних книжок, брошур і т. д. тією мовою, якою народ говорить... Нагальні збори відкрив голова комітету Анатоль Вахнянин і розповів про заходи щодо заснування товариства...» (М. Лозинський)1.3. «Найневідкладніші національні потреби галицьких русинів: бажано, щоб у Східну Галичину призначалися лише такі службовці і судді, які доведуть своє належне знання руської мови - усно і на письмі; бажано, щоб усі цісарсько-королівські органи влади, установи і суди в Східній Галичині стосовно руських сторін, а також з власної ініціативи користувалися лише руською мовою і руським письмом; бажано, щоб у Львівському університеті була створена кафедра історії руського народу (з руською мовою викладання..; бажано відкрити підготовчий клас при руській частині гімназії в Перемишлі і, крім того, ще одну руську гімназію в Східній Галичині...; бажано створити принаймні одну нову учительську семінарію руського типу і вже існуючі семінарії для вчителів і вчительок у Львові, Станіславі, Тернополі і Перемишлі повністю утраквізувати (зробити двомовними. - Авт.)...»​

История

Ответы

Anastasiamoscow80

Жители Византийской империи именовали свою страну «Римской империей», «Империей римлян» (лат. Imperium Romanum, лат. Imperium Romanorum; греч. Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων, греч. Ἀρχὴ τῶν Ῥωμαίων).

Первое использование термина «Византийская» по отношению к восточной Римской империи было зафиксировано в 1557 году, когда немецкий историк Иероним Вольф опубликовал свою работу «Corpus Historiæ Byzantinæ». Термин происходит от древнегреческого названия города Константинополь — Византий (греч. Βυζάντιον, лат. Byzantium). Издание в Париже между 1648 и 1711 годами фундаментального двадцатичетырёхтомного собрания византийских исторических сочинений[9] (называемого также: «Byzantine du Louvre» — Византийский Лувр)[10], а также издание в 1680 году «Истории Византии» Шарля Дюканжа дальнейшей популяризации термина среди французских авторов, таких как Шарль Луи де Монтескье[11][12]. Тем не менее, до середины XIX века он не получил широкого распространения в западном обществе. В англоязычной историографии, в частности, первый случай упоминания «Византийской империи» отмечен только в 1857 году в работе Джорджа Финлея[13].

История

Византи́йская импе́рия, Византи́я, Восточная Римская империя (395[4]—1453) — государство, сформировавшееся в 395 году вследствие окончательного раздела Римской империи, после смерти императора Феодосия I, на западную и восточную части. Менее чем через восемьдесят лет после раздела Западная Римская империя прекратила своё существование, оставив Византию исторической, культурной и цивилизационной преемницей Древнего Рима на протяжении почти десяти столетий истории Поздней Античности и Средневековья[5][6].

Название «Византийская» Восточная Римская империя получила в трудах западноевропейских историков уже после своего падения, оно происходит от первоначального названия Константинополя —Виза́нтий (греч. Βυζάντιον, лат. Byzantivm), куда римский император Константин I перенёс в 330 году столицу Римской империи, официально переименовав город в «Новый Рим»[7]. Сами византийцы называли себя римлянами — по-гречески «ромеями»[7], а свою державу — «Римской („Ромейской“) империей» (на среднегреческом (византийском) языке — Βασιλεία Ῥωμαίων, Васили́я Роме́он) или кратко «Романией» (Ῥωμανία, Романи́я). Западные источники на протяжении большей части византийской истории именовали её «империей греков» из-за преобладания в ней с VII века греческого языка,эллинизированного населения и культуры. В Древней Руси Византию обычно называли «Греческим царством», а её столицу — Царьградом.

Бессменной столицей и цивилизационным центром Византийской империи был Константинополь[8], один из крупнейших городов средневекового мира. Наибольшие владения империя контролировала при императоре Юстиниане I (527—565), вернув себе на несколько десятилетий значительную часть прибрежных территорий бывших западных провинций Рима и положение самой могущественной средиземноморской державы. В дальнейшем под натиском многочисленных врагов государство постепенно утрачивало земли. После славянских, лангобардских, вестготских и арабских завоеваний империя занимала лишь территорию Греции и Малой Азии. Некоторое усиление в IX—XI веках сменилось серьёзными потерями в конце XI века, во время нашествия Сельджуков, и поражения при Манцикерте, усилением при первых Комнинах, после распада страны под ударами крестоносцев, взявших Константинополь в 1204 году, очередным усилением при Иоанне Ватаце, восстановлением империи Михаилом Палеологом, и, наконец, окончательной гибелью в середине XV века под натиском османов.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?1.1. «...Тим часом підросло молоде покоління, яке в своїх молодечих серцях мало більше віри в життєві сили і майбутнє свого рідного народу, ніж його батьки. Воно знов підняло прапор нашої національної самостійності і почало закликати до праці. Се покоління назвалося народовцями. Народовцями, - бо своєю задачею вважало працю для народу в рідній мові того народу...» (М. Лозинський)1.2. «...Один зі старших руських діячів, о. Стефан Качала, член-засновник "Матиці", який разом із молоддю старався скерувати "Матицю" на добру дорогу, виклав у газеті "Слово" проект заснування нового товариства для ти народу і поставив йому за мету: "сприяти розвитку народно ти в напрямах моральному, матеріальному і політичному через видання практичних книжок, брошур і т. д. тією мовою, якою народ говорить... Нагальні збори відкрив голова комітету Анатоль Вахнянин і розповів про заходи щодо заснування товариства...» (М. Лозинський)1.3. «Найневідкладніші національні потреби галицьких русинів: бажано, щоб у Східну Галичину призначалися лише такі службовці і судді, які доведуть своє належне знання руської мови - усно і на письмі; бажано, щоб усі цісарсько-королівські органи влади, установи і суди в Східній Галичині стосовно руських сторін, а також з власної ініціативи користувалися лише руською мовою і руським письмом; бажано, щоб у Львівському університеті була створена кафедра історії руського народу (з руською мовою викладання..; бажано відкрити підготовчий клас при руській частині гімназії в Перемишлі і, крім того, ще одну руську гімназію в Східній Галичині...; бажано створити принаймні одну нову учительську семінарію руського типу і вже існуючі семінарії для вчителів і вчительок у Львові, Станіславі, Тернополі і Перемишлі повністю утраквізувати (зробити двомовними. - Авт.)...»​
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*