Внешняя и внутренняя политика мамаш хана ​

При словосполученні «середньовічний замок» наша уява відразу малює нам величну будову, з високими вежами, зубчастими стінами, на яких несуть свою варту суворі лицарі в латах. А хтось, можливо, представить собі навіть якогось дракона, що літає в небі над самим замком і мудрого чарівника з довгою сивою бородою, що живе в одній із замкових веж (як правило, найвищій). Адже недарма образ замку вельми популярний в такому жанрі як фентезі, різних казках, тощо. Але часто реальна історія не менш цікава, ніж різні казкові небилиці, і наша сьогоднішня стаття буде присвячена замкам самим що не є реальним, їх устрою та місцю в нашій історії.

В цілому кожен порядний середньовічний замок повинен був відповідати таким базовим вимогам:

знаходиться в малодоступній для ворога і піднесеній місцевості, щоб можна було з висоти оглядати значні відстані і здалеку бачити наближення потенційного ворога (за цей час встигнути підготуватися до оборони, закрити ворота, нагріти смолу для непроханих гостей і так далі),

мати всередині джерело води – на випадок можливої тривалої облоги,

виконувати репрезентативні функції, тобто всіляко підкреслювати багатство і владу господаря замку, будь то граф, барон, князь або навіть король.

Часто в замках були подвійні стіни: висока зовнішня стіна і дещо менша внутрішня. Між ними розташовувався порожній простір, що отримав німецьку назву – «цвінгер». Цей цвінгер мав істотне значення для захисників замку, справа в тому, що якщо нападникам вдавалося подолати зовнішню стіну, вони опинялися в цьому самому тісному «цвінгері», затиснутими між двох стін, де ставали чудовою мішенню для лучників.

Объяснение: