«Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватисяпро давні людські діяння та вчинки... Оглядаючи літописні та історичні писання чужо-земних письменників, читав я про всілякі діяння й побачив, що славу тих чужоземцівпояснено й незатемнено. Цього не скажеш про наших сармато-козацьких предків, щотак само, як і чужинці, вели війни й славилися лицарською відвагою та богатирськимиподвигами. Наші письменники про них нічого не написали і не розтлумачили: я поба-чив, що славу нашу сховано під плащем їхніх нікчемних лінощів. Бо коли хто з давніхслов'яно-козацьких письменників і відтворив якусь, варту пам'яті, сучасну йому подію, то записав це вельми куцим і короткослівним реєстриком, не відзначивши, з яких при-чин те постало, як відбувалося і як закінчилося, не зазначивши й побічних обставин».Питання: 1. у чому літописець вбачав свою роль і яку меті перед собою ставить?Потім:1 крок- визначте , ким був автор документа, узагльніть, про що йдеться в поданому уривку, з'ясуйте , коли відбулися описані події​

литовські князі одними з перших рушили на українські землі, які були роздроблені та ослаблені золотоординським ігом.  

Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг, який у середині XIII ст. об’єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною Західної Русі. На початку 60-х років XIII ст. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.

Швидке зростання Литовської держави почалося при Гедиміні (1316-1341). Добре зміцнивши тили, він узявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі дуже ретельно подбали про розбудову військової справи. Вони постановили за правило: хто має землеволодіння, той мусить служити у війську; хто ж відмовляв­ся від військової повинності, у того забирали землю. Це правило поширювалось на всі суспільні верстви - від князів до селян. Можна сказати, що Литва на той час мала велике організоване військо. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, розпочате його попередниками, і приступив до приєднання українських земель. Експансія Литви на схід і північ Русі натрапила на сильний опір з боку Московського князівства. Вирішальна роль у захопленні українських земель належить сину Гедиміна - Ольгерду  (1345-1377), який заволодів Чернігово-Сіверщиною, а в 1362 р. зайняв Київ.

Объяснение: