Роль торгівлі у повсякденному житті та взаєминах населення України в XIV– на початку XVI ст. Прочитайте уривки з джерел і дайте відповіді на запитання. 1. Що вражало чужинців у повсякденному житті Києва та Львова? 2. Які товари продавали- ся на ринках? 3. Як розвиток торгівлі позначався на добробуті мешканців міст? 4. Як ви гадаєте, чи пов’язана торгівля, що процвітала в українських містах, із традиціями толерантності, мирного співжиття та віротерпимістю, на які звер- тали увагу мандрівники? Відповідь обґрунтуйте. 2 «Травня 1474 р. ми приїхали до Києва, яким керує один поляк-католик, на ймення “пан Мартин”. Дізнавшись від королівських провідників про моє при- буття, він надав мені помешкання, втім, жалюгідне, як і все там, і прислав чима- ло продовольства. Саме місто розташоване на кордоні з Татарією, і сюди з’їжджається чимало купців з хутрами, що їх везуть з Верхньої Русі; об’єднавшись у каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бува- ють захоплені по дорозі татарами...» Щоденник посла Венеціанської республіки Контаріні. Запис від 1474 р. «Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські ворота (Перекоп) до Гаванської переправи на Борисфені, а звідти через степи – до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву, Псков, Новгород, Швецію і Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ла- дан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандру- ють цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із ба- гатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами. Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі... У непоказ- них київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів, овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні льон, і перець, дешевший від солі». Литовський дипломат Михалон Литвин. «Про звичаї татар, литовців і москвитян» «...Львів... лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Я об’їхав пів Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок. Тут величезна кількість пива й меду, не тільки місцевого, а й привізного. А вино їм привозять також із Молдо- ви, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців – у їхніх малих магерках, коза- ків – у великих кучмах, московитів – у білих шапках, турків – у білих чалмах. Кожен, хоч би якою мовою він розмовляв, знайде тут свою мову. Місто віддале- не на сто миль від моря. Але коли побачиш, як на ринку при бочках мальвазії вирує натовп критян, німців, іспанців, турків, греків, італійців, зодягнених ще по-корабельному, видається, неначе тут порт відразу за брамою міста. Щотижня буває три торгові дні – по середах, п’ятницях, неділях. ...Але торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Русі, Поділля, з Молдови та Валахії. Отже, щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати». Мартин Ґруневеґ, купець із Гданська. Опис Львова