Гипет раннього та давньго царства

состав «избранной рады» является предметом дискуссий. однозначно в «раде» участвовали священник благовещенского собора кремля, духовник царя сильвестр и молодой деятель из не слишком знатного рода а. ф. адашев.

с другой стороны, некоторые отрицают существование избранной рады как
учреждения, руководимого исключительно тремя вышеуказанными лицами.

н. м. карамзин включает в состав «священного союза» митрополита макария, а также «мужей добродетельных, опытных, в маститой старости ещё усердных к отечеству» . участие князей курбского и курлятева также несомненно .
кроме этих двух, н. и. костомаров перечисляет воротынского, серебряного, горбатого, шереметьевых [5]

советский р. г. скрынников подчёркивает, что «избранная рада» не является ближней думой (формально существовавшим учреждением со строго определённым составом «ближних людей») , в
которую входили бояре (князья иван мстиславский, владимир воротынский и дмитрий палецкий, иван шереметьев, михаил морозов, дмитрий курлятев-оболенский, данила романов-захарьин и василий юрьев-захарьин) , дети боярские в думе (алексей адашев и игнатий вешняков) , дьяк (иван висковатый) и печатник
(никита фуников). в итоге всех казнили

У1557—1561 рр. на службі у івана грозного був український князь (козацький гетьман) дмитро вишневецький. давно відомо і доведено, що іван iv, як вважають від часу смерті цариці анастасії (померла 7/20 серпня 1560 р.) і до кінця своїх днів, хворів сифілісом, що був наслідком безладного статевого
життя царя. за час опричнини в 1565—1572 рр. іван iv фізично знищив за різними оцінками від 4 до 20 тисяч людей. після смерті 1572 р. польського короля сигізмунда ii августа, кандидатура івана iv розглядалася як новий польський монарх, однак польська магнатерія не погодилася обрати івана iv королем
через його домагання аби польща і литва навіки з'єдналася з московською державою і польський трон був визнаний спадковим в династії рюриковичів . у додатковому указі 1582 р. до царського судебника статус офіційного покарання (додаткового до «биття батогом») отримало заслання; постановлялось «лихова
человека казнити торговою казнью (тобто бити батогом на торговій площі) да сослати в казаки в украйные города».