Составить список интересных фактов о -турецких отношениях 17-18 в.в. 30

християнство почало переходити до статуса панівної релігії Римської імперії. Історикам залишаються незрозумілими причини які схилили Костянтина на бік християнства, богослови та історики сперечаються про те, в якій формі раннього християнства він перебував. Немає єдиної думки серед вчених щодо того, чи прийняла християнство його мати Олена в своїй юності, або (як стверджують Євсевій Кесарійський) він її схилив до нової віри. Деякі вчені ставлять під сумнів ступінь, в якому він може розглядатися як християнський імператор: «.. Костянтин бачив себе як» імператор християнського народу хоча він нібито отримав хрещення незадовго до своєї смерті.

Рішення Костянтина припинити переслідування християн в Римській імперії був поворотним моментом для раннього християнства, який іноді називають Тріумф Церкви або Костянтинів зсув. У 313 р Костянтин і Ліциній видав Міланський едикт декриміналізації християнського богослужіння. Імператор став великим покровителем Церкви і створив прецедент для положення християнського імператора в Церкві і поняття ортодоксії, християнського світу, Вселенських Соборів і державної церкви Римської імперії, оголошеної в указі 380. Він визнаний як святий і рівноапостольний в Східній Православній церкві.

Объяснение:

Левые, естественно, были против репрессивных мер Столыпина, потому что в основном против них эти меры и были направлены. Но в штыки они воспринимали его реформы, и потому что в случае успеха они могли разрядить обстановку в стране и снизить накал общественной борьбы, сделать невозможной революцию, в которой левые силы видели смысл своего существования.

Правые считали реформы Столыпина уступками либералам. Принятые меры действительно во многом совпадали с программой либерального Союза 17 октября. А либералов радикальные правые традиционные считали не меньшими врагами, чем социалистов. Это мнение не изменила даже общая борьба против большевиков. Уже в эмиграции после Гражданской войны радикальными монархистами был избит бывший лидер октябристов Александр Иванович Гучков, они же совершили покушение на жизнь бывшего лидера кадетов Павла Николаевича Милюкова. Тем более непримиримыми врагами либералов монархисты были до Февральской революции, когда чувствовали свою силу