65 если сочинение один день в древнем риме своими словами не из интернета чётко и кратко

Просвещенный абсолютизм политика второй половины xviii века, проводимая правителями ряда европейских государств. для нее было характерно применение на практике некоторых идей французского просвещения (ж.ж. руссо, вольтер и ш.л. монтескье): преобразование наиболее устаревших государственных и общественных институтов, осуществление реформ в области судопроизводства, образования и т.  д. на деле эта политика означала лавирование между интересами различных сословий для укрепления позиций дворянства как опоры абсолютизма и создания дворянской диктатуры. политика просвещённого абсолютизма была характерна для стран с монархической формой правления и со сравнительно медленным развитием капиталистических отношений. просвещённый абсолютизм, с одной стороны, проводил политику в интересах дворянства (сохраняло свои политические права и привилегии), с другой стороны, всячески способствовал дальнейшему развитию капиталистических отношений. в частности, такую политику проводили австрийский император иосиф ii, король фридрих ii и др.  xviii век – время господства просветительской идеологии. французские просветители сформулировали основные положения просветительской концепции общественного развития. их взгляды были естественным продолжением господствовавшей в этом веке идеологии рационализма. французскими просветителями был провозглашен лозунг просвещения – преобразования государства, опираясь на идеи разума, свободы, гражданского равенства. одним из путей достижения своих идеалов просветителям виделась деятельность просвещенных монархов «мудрецов на троне», которые, пользуясь своей властью и издавая справедливые законы, делу просвещения общества и установлению справедливости. представление о государстве как о главном инструменте общественного блага господствовало в умах людей того времени. прекрасно образованная, знакомая с концепциями просветителей екатерина ii, обладая умом, быстро реагирующим на смену ситуации. свою продворянскую политику императрица стала проводить в форме просвещенного абсолютизма, стремясь построить законную самодержавную монархию, обновив ее с учетом новых реалий.  политика «просвещенного абсолютизма» была характерна для стран со сравнительно медленным развитием капиталистических отношений, где дворянство сохраняло свои политические права и привилегии. она предусматривала стабилизацию существующего государственного порядка путем дальнейшей централизации и регулирования самодержавной властью всех сторон общественной жизни, что оправдывалось вышеупомянутыми положениями о роли государства и просвещенного монарха в деле достижения общественного блага, а также некоторую правовую модернизацию в духе идей просветителей, либо просто прикрытую просветительской фразеологией (см. схему «просвещенный абсолютизм»).

Коза́к — представник військового стану, воїн-найманець. член самоврядних військових громад, що з кінця 16 століття існували на теренах українського «дикого поля», в районі середніх течій дніпра та дону, на межі християнського і мусульманського світів. основним заняттям козака була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в криму та чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав. у 17 столітті козаки були організовані у дві воєнні державні формації — військо запорозьке та донське військо, які на початку 18 століття були інкорпоровані до складу російської монархії. остання поступово ліквідувала козацькі автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану, нищенням козацьких самостійницьких осередків, оросійщенням козацтва. на середину 19 століття в росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані у прикордонних зонах кавказу та сибіру. під час громадянської війни в росії, що спалахнула після більшовицького перевороту 1917 року, в акваторії чорного моря виникло три козацькі державні утворення: українська держава, кубанська народна республіка та донська республіка. після створення срср комуністична влада фізично винищила козацький стан у ході репресій і голодомору. залишки козаків воювали проти радянської влади на боці німеччини під час другої світової війни[1]. з 1991 року, після розвалу срср, ряд громадських організацій україни, білорусі, росії та казахстану намагаються відроджувати козацькі традиції. в державній символіці україні активно використовуються козацькі атрибути та діячі козацької історії.