Таблица по . направления культуры , что нового достигли , значение для мировой культуры . 1. рим столица империи. 2. в цирке, в термах 3. жизнь в деревне и провинциях . 4. помпеи . 5. образование древних римлян .

Мусульманська доктрина моральності виходить з абсолютного значення норм моралі, встановлених кораном. вона відриває ці норми від конктретно-історичних умов суспільного розвитку і потреб людей і оголошує їх вічними і незмінними.  аллах , що створив, за твердженнями релігійних діячів, ісламську  мораль , є абсолютною досконалістю. звідси виводять вони і вчення про абсолютну істинність, вічність і незмінність ісламської моралі, яка, на їхню думку, придатна "для всіх часів і народів". нічго і ніколи не може змінитися в цій моралі, стверджують богослови. наслідування їй і навіть тільки віра в аллаха забезпечує вищу  моральна   досконалість особистості. поряд з принципом етичного  абсолютизму   ісламське вчення стверджує принцип морального догматизму. воно вимагає від прихильників  релігії   безумовного виконання кораніче-ських моральних норм як даних богом і не підлягають розумному обгрунтуванню, незалежно від соціальних наслідків такої поведінки. богослов'я виходить з  того , що так, а не інакше  людина   повинна вести себе не тому, що це розумно й доцільно, а тому, що так наказано понад, завгодно богу. самостійне, критичне ставлення індивіда до освоєння багатств громадської '• моралі тут виключено. справді , хіба сміє  людина , це нице, дрібне, метушливе істота (за оцінкою вероучітельних книг), критично осмислювати, ставити хоча б на  мить   під сумнів норми, запропоновані всевишнім. послідовне насадження цих принципів, вимога неухильного дотримання ним веде до утвердження серед послідовників ісламу сліпий , некритичної прихильності нормам мусульманської моралі,  войовничої   нетерпимості до інакомислення і інакомислячих, що виключає будь-діалог з ними. така нетерпимість в історії неодноразово оберталася масовим фізичним знищенням ідейних ів під прапором "боротьби з невірними".

Конец 30-х — начало 40-х годов xix века в социальной сфере — это время крайней нестабильности. усиление эксплуатации, кризисы, неимоверно тяжелое положе­ние рабочих, использование детского и женского труда, увеличение продолжительности рабочей недели, крайне неблагоприятные условия на производстве и в быту к тому, что трудящиеся стали прибегать к новым мощным формам классового противоборства. в ноябре 1831 г. в лионе — втором по величине промышленном центре франции — произошло первое самостоятельное вооруженное выступление французского пролетариата. оно было вызвано тяжелым положением рабочих шелкоткацких предприятий лиона: 15-часовой рабочий день, сокращение заработной платы. в восстании приняло участие более 30 тыс. человек. рабочие боролись на баррикадах под знаменем, на котором было начертано: «жить, работая, или умереть, сражаясь! » повстанцам удалось захватить власть в городе, но, не имея опыта, они не знали, как ею распорядиться. правительство, оправившись от испуга, подтянуло войска и сравнительно быстро подавило восстание. в апреле 1834 г. происходит второе выступление лионского пролетариата. на этот раз рабочие, имея уже определенный опыт, выступили более организованно. данное восстание уже носило открыто республиканский характер и проходило под политическими лозунгами, главным был призыв — «свобода, равенство, братство или смерть! » это восстание получило поддержку пролетариев в других городах франции, но, несмотря на это, так же, как и первое восстание, оно было жестоко подавлено правительством. в 1844 г. в германии происходит восстание силезских ткачей. хотя в основном действия германского пролетариата оставались стихийными, в них появились элементы пролетарской сознательности и организованности. восстание получило отклик во всей германии, возникли «голодные бунты» рабочих и стихийные выступления крес­тьян в ряде районов страны. данное восстание, как и предыдущее восстание в 1793 г. , было подавлено войсками