Сделать схему "основные слои населения в 19 веке"

на фото всё видно)

начало 19 века:

      дворянство  – и политически господствующий класс. дворяне владели большей частью земли, эксплуатировали живших на этих землях крестьян. им принадлежало монопольное право на владение крепостными. занимая все командные должности государственного аппарата они составляли его основу. права: владение землей и  крепостными, сословное , освобождение от налогов, рекрутской повинности  и телесных наказаний.

      духовенство. делилось на черное и белое. наиболее преданных церковников самодержавия стремилось привлечь к своей социальной среде, где господствовала дворянская аристократия. награжденное орденами духовенство приобретало дворянские права. белое духовенство получало наследственное дворянство, а черное – возможность передавать имущество по наследству вместе  с орденом.  права: владение землей и    крепостными, сословное , освобождение от налогов, рекрутской  повинности  и телесных наказаний.

        крестьяне. феодально-зависимые крестьяне составляли основную массу населения, и подразделялись на помещичьих, государственных посессионных и удельных, принадлежащих царской фамилии. положение помещичьих крестьян было особо тяжелым. помещики распоряжались крестьянами как своей собственностью. труд посессионных крестьян был малопроизводителен, из-за чего в промышленности стало все больше увеличиваться применение наемного труда.  обязанности как собственности дворян: барщина, оброк и др. повинности. обязанности как подданных государства:   рекрутская повинность, уплата  налогов.  права: общинное владение землей, общинное  .

    городские обыватели. это сословие делилось на 6 групп: почетные граждане, купцы, цеховые мастера, мещане, мелкие собственники и рабочие люди, т.е. работавшие по найму. почетные граждане пользовались рядом привилегий: освобождались от телесных наказаний, от личных повинностей. купечество делилось на 2 гильдии. первая - оптовые торговцы; вторая розничные торговцы. группу цеховых составляли ремесленники,  приписанные к цехам, делясь на мастером и подмастерьев. городское население составляли мещане, в основном работавших по найму на фабриках и заводах. права: занятие городскими промыслами и мелкой торговлей,  сословное . обязанности: рекрутская повинность, уплата налогов.

      казачество  как сословие утвердилось только ко второй половине 19 века. в 1837 г. государство стремилось выделить казачество среди остального населения. все казаки получали наделы по 30 десятин земли. земли казачьего дворянства в 1848 г. были объявлены потомственной собственностью. всеми этими мерами царизм стремился законсервировать и общественно-политический уклад казачества. полицейские обязанности: ночные разъезды в городах, поимка беглых, конвой казенных транспортов, побуждение к платежу податей и исправлению недоимок, наблюдение за благочинием на ярмарках, и др. хозяйственные: развозка, хранение и продажа продовольствия, сбор податей, разные поручения при казенных заготовках.

      государство стало создавать новые казачьи войска для охраны границ. так было образовано сибирское казачье войско, а затем забайкальское. к середине xix века в россии существовало девять казачьих войск: донское, черноморское (позднее преобразованное в кубанское), терское, астраханское, оренбургское, уральское, сибирское, забайкальское и амурское. права: владение землей, освобождение от податей. обязанности: воинская служба со своим снаряжением.

"шестая песня" пушкинской поэмы - штурме киева печенегами и снятии осады города русланом с волшебного меча (об этом, кстати, н. м. лобикова ничего не пишет). печенеги с молодым хазарским ханом ратмиром повод говорить о народах юго-восточных степей, о связи киевской руси с тюркскими и племенами юго-востока руси.хазары и печенеги - участники и многих народов . и их появление в пушкинской поэме - это свидетельство не только хорошего знания поэтом древней , но и уважения к другим , его "всемирной отзывчивости" (достоевский). не случайно д. д. благой увидел в образе хазарского хана ратмира попытку молодого пушкина "проникнуть в дух и существо другой национальности". несмотря на вражду и войны между хазарами, печенегами и россами, перемежавшиеся, конечно, и мирных дружественных взаимоотношений, пушкин мягкими и теплыми красками рисует образ хазарского хана ратмира, в отличие от двух других его товарищей- завистливого рогдая и трусливого фарлафа. печенеги, которые в поэме осадили киев, описаны сдержанно ("там пал, там ни враг, ни наш не одолел! "), без всякой предвзятости.

ответ:Запалили у сусіда

Нову добру хату

Злі сусіди; нагрілися

Й полягали спати,

І забули сірий попіл

По вітру розвіять.

Лежить попіл на розпутті,

А в попелі тліє

Іскра огню великого.

Тліє, не вгасає,

Жде підпалу, як той месник,

Часу дожидає,

Злого часу. Тліла іскра,

Тліла, дожидала

На розпутті широкому,

Та й гаснути стала.

Отак німота запалила

Велику хату. І сім’ю,

Сім’ю слав’ян роз’єдинила

І тихо, тихо упустила

Усобищ лютую змію.

Полилися ріки крові,

Пожар загасили.

А німчики пожарище

Й сирóт розділили.

Виростали у кайданах

Слав’янськії діти,

І забули у неволі,

Що вони на світі!

А на давнім пожарищі /288/

Іскра братства тліла,

Дотлівала, дожидала

Рук твердих та смілих.

І дождалась... Прозрів єси

В попелі глибоко

Огонь добрий смілим серцем,

Смілим орлім оком!

І засвітив, любомудре,

Світоч правди, волі...

І слав’ян сім’ю велику

Во тьмі і неволі

Перелічив до одного,

Перелічив трупи,

А не слав’ян. І став єси

На великих купах,

На розпутті всесвітньому

Ієзекіїлем,

І — о диво! трупи встали

І очі розкрили,

І брат з братом обнялися

І проговорили

Слово тихої любові

Навіки і віки!

І потекли в одно море

Слав’янськії ріки!

Слава тобі, любомудре,

Чеху-слав’янине!

Що не дав ти потонути

В німецькій пучині

Нашій правді. Твоє море

Слав’янськеє, нóве!

Затого вже буде повне,

І попливе човен

З широкими вітрилами

І з добрим кормилом,

Попливе на вольнім морі,

На широких хвилях.

Слава тобі, Шафарику,

Вовіки і віки!

Що звів єси в одно море

Слав’янськії ріки! /289/

Привітай же в своїй славі

І мою убогу

Лепту-думу немудрую

Про чеха святого,

Великого мученика,

Про славного Гуса.

Прийми, отче. А я тихо

Богу Щоб усі слав’яне стали

Добрими братами,

І синами сонця правди,

І єретиками

Отакими, як констанцький

Єретик великий!

Мир мирові подарують

І славу вовіки!Запалили у сусіда

Нову добру хату

Злі сусіди; нагрілися

Й полягали спати,

І забули сірий попіл

По вітру розвіять.

Лежить попіл на розпутті,

А в попелі тліє

Іскра огню великого.

Тліє, не вгасає,

Жде підпалу, як той месник,

Часу дожидає,

Злого часу. Тліла іскра,

Тліла, дожидала

На розпутті широкому,

Та й гаснути стала.

Отак німота запалила

Велику хату. І сім’ю,

Сім’ю слав’ян роз’єдинила

І тихо, тихо упустила

Усобищ лютую змію.

Полилися ріки крові,

Пожар загасили.

А німчики пожарище

Й сирóт розділили.

Виростали у кайданах

Слав’янськії діти,

І забули у неволі,

Що вони на світі!

А на давнім пожарищі /288/

Іскра братства тліла,

Дотлівала, дожидала

Рук твердих та смілих.

І дождалась... Прозрів єси

В попелі глибоко

Огонь добрий смілим серцем,

Смілим орлім оком!

І засвітив, любомудре,

Світоч правди, волі...

І слав’ян сім’ю велику

Во тьмі і неволі

Перелічив до одного,

Перелічив трупи,

А не слав’ян. І став єси

На великих купах,

На розпутті всесвітньому

Ієзекіїлем,

І — о диво! трупи встали

І очі розкрили,

І брат з братом обнялися

І проговорили

Слово тихої любові

Навіки і віки!

І потекли в одно море

Слав’янськії ріки!

Слава тобі, любомудре,

Чеху-слав’янине!

Що не дав ти потонути

В німецькій пучині

Нашій правді. Твоє море

Слав’янськеє, нóве!

Затого вже буде повне,

І попливе човен

З широкими вітрилами

І з добрим кормилом,

Попливе на вольнім морі,

На широких хвилях.

Слава тобі, Шафарику,

Вовіки і віки!

Що звів єси в одно море

Слав’янськії ріки! /289/

Привітай же в своїй славі

І мою убогу

Лепту-думу немудрую

Про чеха святого,

Великого мученика,

Про славного Гуса.

Прийми, отче. А я тихо

Богу Щоб усі слав’яне стали

Добрими братами,

І синами сонця правди,

І єретиками

Отакими, як констанцький

Єретик великий!

Мир мирові подарують

І славу вовіки!

Объяснение:стих я русский