Междуусобная борьба князей за ханский ярлык

междуусобная война произошла между василием 2 и юрием звенигородским и их сыновей

ферганская долина – это одна из самых древних -культурных областей средней азии. в китайских источниках ii-i вв. до н.э. подробно описывается богатая и густонаселенная страна – давань (современная территория ферганской долины). по сведениям китайских источников в давани имелось более 70 городов, столицей государства был город эрши. это был большой торговый город, через который проходила трасса великого шелкового пути. про жителей эрши говорили, что они искусны в торговле.

давань с центром в эрши описывалась как страна высокоразвитого сельского хозяйства. рядом с эрши имелись большие виноградники. здесь изготовлялось вино, хранившееся десятки лет. выращивалась люцерна (по-китайски трава «му-су»), которая главным образом экспортировалась в китай.

особым спросом пользовались ферганские кони. среди них известны аргамаки, которые составляли предмет вожделения аристократии соседних стран. китайцы особенно мечтали о тех конях, которые «потели кровью». они считали их «небесными конями», на которых можно доскакать до «страны бессмертия». в китае этим коням посвящали целые поэтические оды. дело дошло до того, что в 104 году до н.э. 60-тысячное войско китайцев напало на эрши, дабы не только расширить свои территории за счет давани, но и чтобы заполучить небесных коней.

при тюрках, в средние века, эрши было переименовано в мингтепа. постепенно мингтепа приходило в упадок. снижение торговой активности на великом шелковом пути, а также многочисленные завоевания стали причиной упадка города. со временем жители переселились и основали новый город на месте современного андижана. сегодня развалины городища мингтепа находятся в 30 км. от андижана.

влітку 1942 р. вся територія радянської україни була оку­пована ворогом. з перших днів гітлерівці прагнули запро­вадити так званий «новий» порядок. до виконання своїх стра­хітливих планів (плани «ост», «барбаросса» та ін.) фашистські загарбники приступили з перших днів окупації радянської території. 17 липня 1941 р. гітлер підписав наказ про передачу окупованих радянських земель у відання «рейхсміністерства у справах зайнятих східних областей». міністром було призна­чено підручного гітлера а. розенберга. в наказі зазначалося, що окупована територія поділяється на рейхскомісаріати, во­ни — на генеральні округи, а ці, своєю чергою,— на округи. всі начальники адміністративних одиниць призначалися німецьким урядом. у передмові до «директиви з керівництва економікою» («зелена папка») (червень 1941 яка містила «законодавство» окупаційного режиму, зазначалося, що за­гарбані радянські землі є частиною великонімецького «жит­тєвого простору». окупанти робили усе можливе для перетво­рення україни на свою колонію, а народ — на рабів.

у липні 1941 р. німецько-румунські війська окупували чернівецьку та ізмаїльську області урср. з дозволу гітлера обидві області (територією понад 15 тис. кв. км) за наказом антонеску було включено до складу фашистської румунії. в цих областях відновлювалися порядки, що існували тут до 28 черв­ня 1940 р., тобто до з'єднання цих земель з радянською україною.

1 серпня 1941 р. генерал-губернатор франк оголосив, що за наказом фюрера він включає частину західноукраїнських земель під назвою дистрикт «галичина» до генерального гу­бернаторства, створеного на окупованій території польщі. до дистрикту «галичина» з центром у львові входили львівська, дрогобицька, станіславська і тернопільська (без північних районів) області. ця територія становила

понад 48 тис. кв. км.