Предпосылки обострения национального вопроса в россии в начале 90-х гг хх в объективные субъективные предпосылки

начало 90-х годов ознаменовалось обострением политической, ситуации, ростом нестабильности на территории россии. события второй половины 80-х годов, как выступления на национальной почве в восточной европе, а также движение 1986 года в алмате к напряжению национальной обстановки государства. перестройка, начавшаяся при горбачеве, ввела к постепенному расколу и потере жесткого контроля за национальной политикой - "ахиллесовой пяты" государства. предпосылки обостения национального вопроса очевидны, ведь каждое советское государство начаинает претендовать на автономию и свободу, которую ей по факту обещала советская власть еще в начале 20 века.

на данный процесс влияло и само настроение населения, уже начинавшего терять свои традиционные представления, язык(одно из главных пунктов определения нации).

самоопределение - вот к чему стремились страны, хотя ни все

Восстание декабристов

Попытка государственного переворота, состоявшаяся в Санкт-Петербурге, столице Российской империи, 14 декабря 1825 года.

Восстание было организовано группой дворян-единомышленников, многие из них были офицерами гвардии. Они попытались использовать гвардейские части для недопущения вступления на трон Николая I. Целью было упразднение самодержавия и отмена крепостного права. Восстание разительно отличалось от заговоров эпохи дворцовых переворотов по своим целям и имело сильнейший резонанс в российском обществе, значительно повлиявший на общественно-политическую жизнь последовавшей за ним эпохи правления Николая I.

З 1941 по 1945 було знищено 6 мільйонів людей — через їхню національність. У нацистській Німеччині євреї вважалися унтерменшинами, які не мають права існувати. Не останню роль в Голокості зіграв Адольф Гітлер, який популяризував антисемітську ідеологію та культивував ненависть до євреїв. Голова нацистської Німеччини повторював тезу, що саме єврейський народ є однією з найбільших загроз для німецької расової громади.

Звісно, 6 мільйонів Гітлер особисто не вбивав: у нього було немало прибічників, які працювали в концтаборах, катували євреїв і cтавили над ними досвіди. В одному Освенцимі (включаючи Біркенау, Моновіц та підкамери) було вбито близько мільйона людей.

Точну кількість жертв підрахувати неможливо: вже у 1943 році владна верхівка Німеччини, розуміючи велику вірогідність програшу у війні, знищила більшу кількість документації, а також фізичні докази масових вбивств.