Краткая характеристика -турецкой войны 1677-1681

это война россии с турцией и крымским ханством за правобережную украину. закончилась заключением бахчисарайского перемирия на 20 лет, признанием воссоединения правобережной украины и киева с россией, а также подданства запорожских казаков.

ответ:У 1750 р. останнім гетьманом України став брат фаворита нової імператриці Єлизавети – К. Розумовський (1750 – 1764 рр.)

Російський уряд уповільнив, але не припинив свого наступу на українську автономію. Крім старих традиційних обмежень (гетьману заборонялося листуватися з іноземними державами, російська сторона призначала полковників та ін.) у цей час з’явилася низка нових: у 1754 р. було ліквідовано митний кордон між Гетьманщиною та Росією, а гетьману наказано складати фінансові звіти російському уряду; у 1761 р. Київ назавжди перейшов під пряме імперське правління.

Проте можна погодитися з істориком О. Субтельним, що "за Розумовського Гетьманщина переживала "золоту осінь" своєї автономії". Було проведено судову реформу, внаслідок якої Гетьманщину поділено на 20 повітів, кожен з яких мав власний суд. К. Розумовський пішов назустріч старшині і у 1760 – 1761 рр. заборонив переходи селян без письмової згоди пана, почав скликати з’їзди старшини – Генеральні Збори, які мали тенденцію до перетворення у шляхетський парламент на зразок польського сейму. Була проведена певна модернізація війська: удосконалено артилерію, введено однакове озброєння та уніформу. К. Розумовський мав плани відкрити у Батурині університет.

Однак прихід до влади Катерини II кардинально змінив ситуацію. Спроба добитися визнання спадковості гетьманства для свого роду закінчився для К. Розумовського втратою гетьманської булави.

Объяснение:

Земский собор 1613 года — собрание представителей различных земель и сословий Русского царства, состоявшееся для избрания на престол нового царя. Открылся 16 января 1613 года в Успенском соборе Московского Кремля. 21 февраля (3 марта) 1613 года собор избрал на царство Михаила Романова, положив начало новой династии.

Династический кризис в России разразился в 1598 году после смерти царя Фёдора Иоанновича. На момент своей смерти Фёдор оставался единственным сыном царя Иоанна Грозного. Двое других сыновей были убиты: старший, Иоанн Иоаннович, погиб в 1581 году предположительно от руки отца; младший, Дмитрий Иоаннович, в 1591 году в Угличе при невыясненных обстоятельствах. Своих детей у Фёдора не было. После его смерти трон перешёл к супруге царя, Ирине, затем к её брату Борису Годунову. После смерти Бориса в 1605 году последовательно правили:

Сын Бориса, Фёдор Годунов

Лжедмитрий I (подлинное происхождение является спорным)

Василий Шуйский