Какие новые черты появиться после деревни отмены крестьянского права

в деревнях, как и раньше, тщательно берегли древние традиции и обычаи, особое внимание уделялось гостеприимству и взаимовыручке. однако, новое поколение крестьян, родившихся после отмены крепостного права, все больше поддавалось влиянию новых условий и веяний.

в деревне существовала круговая порука в уплате налогов, повинностей, без паспорта крестьяне не могли покинуть деревню. жизнь в условиях общины при крепостном строе формировала у крестьян такие черты, как коллективизм, чувство социальной справедливости, почитание старших, наивный монархизм, суеверия.

рабочий класс в россии имел особенность:   он был тесно связан с крестьянством, формировался в основном за счет выходцев из деревни

Действия после отмены крепостного права 19 февраля 1861г., в пятую годовщину своего вступления на престол, александр - 2 подписал манифест об отмене крепостного права в россии и ряд “положений”, разъясняющих условия освобождения крестьян. положениями 19 февраля 1861г. не устанавливалось окончательного срока перевода временно обязанных крестьян-собственников. помещики не торопились с переводом крестьян на выкуп. по прошествии 20 лет после издания положений 19 февраля 1861г. 15,3 процента бывших помещичьих крестьян еще оставались на временно обязанном положении. под влиянием революционной ситуации 1879-1881г. правительство обязано было провести обязательный выкуп остающихся временно обязанных крестьян, а также понизить выкупные платежи. необходимость понижения выкупных платежей диктовались также ростом недоимочности крестьян: к 1881г недоимок по выкупным платежам доходил до двадцати миллионов рублей, что составляло около половины годового оклада по выкупным это был, безусловно, акт огромного значения, так как феодальный способ эксплуатации заменился капиталистическим. отменялась собственность на работника, существовавшая несколько столетий. на смену принуждению приходил наем работника. правда, покупка рабочей силы не сразу приняла форму свободного денежного найма, характерного для развитого капитализма. наряду с ним долгое время существовал наем за землю, за натуральную плату, за часть урожая. однако крестьянин теперь был волен наниматься на работу или предпочесть уход на зароботки в город, в другие губернии, занятия промыслами и т. п. помещик потерял право наказывать крестьянина розгами за невыход на работу, и это коренным образом изменило способ эксплуатации, который нельзя с системой хозяйства. последняя включая несколько общественно- укладов: полунатуральный, мелкотоварный, капиталистический, полукрепостнический. реформа создала условия для более свободного развития капиталистического уклада, для капиталистического преобразования всех остальных укладов.

В1066 году вильгельм норманнский принес в феодализм. при нём существовал совет крупных землевладельцев и иерархов церкви. в1215 году крупные землевладельцы добились от иоанна безземельного подписания великой хартии вольностей, согласно которой король не мог назначать новых налогов (кроме некоторых старых феодальных налогов) без согласия королевского совета, который постепенно эволюционировал в парламент. в 1265 году симон де монфор, 6-й граф лестер, собрал первый выборный парламент. имущественный ценз на парламентских выборах в графствах был одинаковым по всей стране: голосовать могли те, кто владел участком приносившим ежегодную ренту в 40 шиллингов. в городах имущественный ценз различался, разные города имели разные правила. это подготовило место для так называемого «образцового парламента» 1295 года принятого эдуардом i. к правлению эдуарда iii парламент был разделен на две палаты: одну, где заседала высшая аристократия и высшее духовенство, и другую, где заседали рыцари и горожане. ни один закон не мог быть принят без согласия обеих палат и суверена.

Мстислав i (великий) володимирович , мстислав-гаральд  (у св. хрещені - федір)   (1 червня  1076   — †  14 квітня  1132 ),  святий , великий князь київський, син  володимира ii мономаха   та  ґіти   — дочки ійського короля  гарольда ii , останній князь, що утримував єдність  київської держави . фундатор камінної церкви св. федора в києві (1129).

за життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у  києві.  1096  розбив війська чернігівського князя  олега святославича  і примусив його взяти участь у  любецькому з'їзді  1097. брав участь у воєнних походах на половців  1093,  1107  і  1111. здійснив два успішні походи на  естів  1113  і  1116. після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів.  1130  повернув під вплив києва  полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина ізяслава.  1130  воював з литовцями. розгромивполовців  і загнав їх за  волгу  та  яїк. про величезний міжнародний престиж київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.

помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133). був похований у церкві збудованого ним федорівського монастиря у києві. після його смерті київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні  князівства.

у татіщева є життєво-побутові подробиці з життя мстислава:

"…якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. тоді один із  євнухів  його, підійшовши до нього, тихо сказав: «княже! ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. прохор бо васильович часто з княгинею наодинці буває. якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу». мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: «рабе! а чи не пам’ятаєш ти, як княгиня христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? і хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов’язувала. нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. а княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. і надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила». і хоча мстислав тоді нічого не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. за це заслали його в полоцьк, де він незабаром у порубі помер»>

у цій новелі йдеться про другу жону мстислава володимировича, дочку новгородського посадника дмитра завидовича (див. 1122 за татіщевим, (любаву)