Как называется правительство последствие свержения царя василия шуйского

"семибоярщина"

 

Внизу

Объяснение:

7 лютого 1483 у Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.[7]

Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.

З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.

Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.

У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Г. Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.

Конец XIX - начало XX в. представляет собой переломную эпоху не только в социально-политической, но и духовной жизни России. Великие потрясения, которые пережила страна за сравнительно небольшой исторический период, не могли не отразиться на ее культурном развитии. Важной чертой этого периода является усиление процесса интеграции России в европейскую и мировую культуру.

Отношение к Западу для русского общества всегда было показателем ориентиров в его поступательном историческом движении. На протяжении столетий Запад представлялся не как определенное политическое, а тем более географическое а, скорее, как система ценностей — религиозных, научных, этических, эстетических, которые можно либо принять, либо отвергнуть. Возможность выбора рождала в истории России сложные коллизии (вспомним хотя бы противостояние "никонианцев" и старообрядцев в XVII в.). Антиномии "свое" — "чужое", "Россия" — "Запад" особенно остро сказывались в переходные эпохи. Конец XIX — начало XX в. был именно такой эпохой, и проблема "русской европейскости" приобрела в это время особый смысл, образно выраженный в известных строках А. А. Блока:

Мы любим все — и жар холодных чисел,

И дар божественных видений,

Нам внятно все — и острый галльский смысл,

И сумрачный германский гений...

Огромное влияние на развитие западноевропейского мира оказала промышленная революция, которая завершилась именно в XIX в. Промышленная революция привела к существенной перестройке труда и предметного мира. Ее непосредственный результат - беспрецедентный рост производительности общественного труда. Практические потребности стимулировали быстрое развитие науки. XIX в. - это расцвет классического естествознания, создания единой системы наук. В это время связь науки с производством становится теснее. Появляются первые научно-исследовательские лаборатории, работающие на промышленность. Открытия в различных областях естествознания все больше воздействуют на развитие ведущих отраслей индустрии: металлургии, энергетики, машиностроения, приборостроения, транспорта, химической промышленности.

К наиболее ярким достижениям промышленной революции XIX в. относится применение электричества в промышленности, новых средствах связи (телеграф, телефон), приводных устройствах рабочих машин, во многих технологических процессах различных производств, в создании ламп накаливания для освещения помещений и улиц. Создание паровоза, двигателя внутреннего сгорания, телефона, радио, кино и многое другое составило переворот в науке и технике.