Таблица по роду романовых 1-ый столбик имя2-ой столбик годы правления 3-й внутренняя политика4-й внешняя политика заранее

який вплив на кризу Речі Посполитої мало релігійний чинник, "шляхетська демократія", зовнішня політика Російської імперії?

Объяснение:

Речь Посполитая (пол. Rzeczpospolita, лит. Abiejų Tautų Respublika, бел. Речь Пасполитая, ст.-укр. Речь Посполита) — в 1569—1795 годах союз двух государств: монархий Польского королевства и Великого князей. Занимала территорию современных Польши, Украины, Белоруссии, Литвы, Латвии, Молдовы, южной Эстонии и запада России. Не путать с современным определением термина {{республыкаии как разновидности формы правления

Образовалась в 1569 году в результате Люблинской унии, объединившей Великое Княжество Литовское, Русское и Жемайтское и Королевство Польское. Возглавлял ее выборный монарх, у которого был составлен титул короля польского и Великого Князя Литовского. Руководила государством шляхетская нация: государство было политическим объединением разных народов, шляхетское положение в которых имело май

(привилегированные города и некоторые этнические меньшинства имели ограниченное самоуправление) всю полноту власти в стране. Численность шляхты составляла от 2% в Польском Королевстве до 10-25% в Великом Княжестве Литовском и Русском от всего состава населения государства. Шляхта была источником власти и воплощала ее демократическим методом через выборы в парламентские, представительные и местные органы: сейм, сеймики, суды и т.д. Имела высокий уровень децентрализации управления. Столица располагалась в Кракове (до 1596 г.) и Варшаве (после 1596 г.).

После великого казацкого восстания 1648, что впоследствии спровоцировало вторжение шведов и московитов, потеряла четверть всех территорий. В XVIII веке, в значительной степени из-за произвола и анархичности магнатов и шляхты, стала объектом политики соседних государств и оказалась под сильным влиянием молодой Всероссийской империи. 1772 потеряла треть земель в результате разделов между Московией, Пруссией и Австрией. После принятия Конституции 3 мая 1791 провозглашена унитарным государством, конституционной монархией. Прекратила существование в результате раздела Речи Посполитой между Всероссийской империей, Пруссией и Австрией в 1793 и 1795 годах.

не знаю, це че ні

Объяснение:

Київська Русь славилася майстрами - ремісниками та їх виробами. Існувало понад 60 видів ремесел. Важливою галуззю ремесла була металургія та обробка заліза. Мала місце спеціалізація ковальської справи. Основна продукція - сокири, серпи, коси, нараменники, лопати, ножі, цвяхи, підкови, замки, ключі, гаки, обручі тощо. Виготовлення зброї та військової амуніції займало провідне місце.

В організації ремесла визначним явищем була спеціалізація та існування корпорацій, спілок. Так, наприклад, у Києві була спілка візників, що возили дерево з київської пристані, корпорація тесль - "дереводілів" (так їх називає літопис). У таких спілках могли працювати вільні майстри - ремісники чи наймані працівники, чи навіть княжі ремісники - невільники, холопи. Є дані про те, що професійні спілки ремісників називалися на Русі дружиною і були зародками цехів.

Внутрішня і зовнішня торгівля. Гроші. Фінанси

У господарському житті Київської Русі важливе значення мала торгівля: внутрішня і особливо зовнішня. Внутрішня торгівля забезпечувала обмін між сільськогосподарськими і ремісничими виробниками. Велася вона переважно на міських торгах, у визначені дні тижня, у більших містах - щоденно. На торгах можна було придбати зерно, хліб, овочі, фрукти, рибу, м'ясо, молоко, сіль, а також ремісничі вироби. В цілому внутрішня торгівля розвивалася повільно.

Зовнішня торгівля була краще розвиненою. Через Київську Русь проходило кілька міжнародних торговельних шляхів, серед яких особливе місце займав шлях "із варяг у греки". Проходив він по Дніпру, його притоках, з'єднував Балтійське і Чорне моря. На цьому шляху виросли великі міста: Київ, Великий Новгород (на Дніпрових притоках: Смоленськ, Любеч, Чернігів, Вишгород) та ін. Новгородські купці торгували з німцями, нідерландцями. Добиралися до Уральського хребта, де скуповували хутро, шкіри та іншу сировину і збували її в прибалтійських країнах. З вигодою торгували із киянами.

У Києві, за свідченням літописців та іноземних очевидців, було багато складів, а саме місто - важливим центром грецької (візантійської) торгівлі. До Візантії руські купці вивозили мед, віск, хутро, мечі; у меншій кількості хліб та ліс. Привозили дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, прянощі, дорогоцінні ювелірні вироби, прикраси, художній посуд тощо.

Руські купці торгували із країнами Центральної та Західної Європи: Чехією, Польщею, придунайськими країнами. Вони бували на торгах Франції, Італії і навіть Іспанії. Досить стабільними були торгові зв'язки із Німецькими князівствами.

Зовнішня торгівля Київської Русі своїми успіхами завдячувала вигідному географічному розташуванню. Участь у ній брали не лише купці, а й державні провідники. Князі й бояри збирали данину від своїх підданих і вона не тільки задовольняла їхні особисті потреби, а й була об'єктом вивозу.

У Київській державі існувала досить розвинена грошова система. Головну роль у розрахунках та обміні відігравала срібна гривня. Походження терміну виводять від "гриви" - шиї, отже (на думку М. Грушевського) у первісному вигляді гривня - це намисто із срібла, чи обруч. Спочатку обруч міг бути мірою ваги, а згодом став грошовою одиницею. Монетні гривні мали вигляд шестикутних злитків срібла (київські гривні), крім них існували ще гривні новгородські та чернігівські.

Як менші одиниці розрахунків, відомі ногати, куни, різани і вівериці. Деякі кодекси Руської Правди свідчать, що гривня мала 20 ногат чи 50 різан. Щодо куни, то М. Грушевський, аналізуючи окремі джерела, робить висновок, що гривня дорівнювала десь 20-30 кунам. Рубель, відомий також з княжих часів, був половиною гривні. Вівериця була найменшою одиницею розрахунків, а отже найдрібнішою монетою. Одну віверицю коштувала воскова свічка.

Серед археологічних знахідок зустрічаються менші від гривні золоті та срібні карбовані руські монети. Золотих, на думку вчених, було небагато, зате срібні широко використовувалися в купецьких операціях Існували між ними значні відмінності і тому їх важко класифікувати.

До цього часу не з'ясовано, якими були на вигляд куна, ногата, вівериця. Є думка, що куна та вівериця - це шкіри тварин. У зв'язку з цим в Русі-Україні є багато нез'ясованих питань з цього приводу. Вони вимагають глибшого дослідження і висвітлення.

Фінансова система Київської держави базувалася на збиранні податків із населення, які називалися даниною. Вперше цей термін згадується у "Повісті временних літ". Тривалий час збирання данини мало хижацький, стихійний характер. Після вбивства князя Ігоря деревлянами княгиня Ольга ввела регламентацію у відносини щодо данини. Були встановлені норми "уроки", назначався час і пункти збору "погости", в які завозилася данина.